ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/275
(в порядку письмового провадження)
м. Київ
12 грудня 2012 року 10:00 № 2а-15927/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Лікон"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000650700 від 25.09.2012 р.,
Публічне акціонерне товариство "Лікон" (далі -позивач, ПАТ "Лікон") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 р. № 0000650700 (далі -ППР № 0000650700).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15927/12/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-15927/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 06.12.2012 р. прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 06.12.2012 р. не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 06.12.2012 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ "Лікон" з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 06.09.2012 р. № 218/15-314/00910535 (далі - Акт перевірки).
Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7 та п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого в Акті перевірки зазначив, що позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн., в т.ч. за червень 2008 року в розмірі 447 707,00 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 40 637,00 грн.
На підставі вищевказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято ППР № 0000650700, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн.
Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ "Лікон", виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон № 2181-ІІІ); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР).
В ході проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ "Лікон" з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року було встановлено, що залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту позивача наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, становив 488 344,00 грн. Від'ємне значення податку на додану вартість виникло у червні 2008 року у розмірі 447 707,00 грн. та у квітні 2009 року у розмірі 40 637,00 грн.
На думку відповідача, ПАТ "Лікон" протягом терміну у 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 488 344,00 грн.
Відповідач зазначив, що, враховуючи загальну позовну давність, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України, тривалістю у три роки, а також відповідно пунктом 102.5 статті 102 ПК України, позивач позбавлений права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн.
Залишок від'ємного значення, який не приймав участі в розрахунку бюджетного відшкодування, був включений позивачем до рядку 24 податкової декларації.
Однак, відповідачем було зазначено, що суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду у розмірі 488 344,00 грн., позивачу необхідно було відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного податкового періоду.
На думку відповідача, суми, зазначені у рядку 24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації).
Відповідач дійшов висновку, що, не відобразивши у відповідних рядках декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, позивач самостійно відмовився від належної йому суми бюджетного відшкодування.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходив з наступного.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.
Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.9 ст. 200 ПК України передбачено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, що діяв на час виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю "надміру сплачені грошові зобов'язання" - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, що діяв у 2008 році, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Зазначені норми не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування.
З аналізу зазначених норм вбачається, що пунктом 102.5 статті 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 р. у справі № 2а/2570/6205/2011 (колегія суддів у складі головуючого Хрімлі О.Г., суддів Ганечко О.М., Літвіної Н.М.).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ДПІ в Подільському р-ні м. Києва ДПС неправомірно застосовано строк давності в 1095 днів, встановлений для подачі заяви про відшкодування надміру сплачених податкових зобов'язань до державного бюджету, до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування та неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Лікон" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Лікон" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.09.2012 р. № 0000650700.
3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на користь публічного акціонерного товариства "Лікон" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Н.В. Клочкова