ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
05 грудня 2012 року справа № 2а-12481/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
довідділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві
про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині не зняття арешту з майна позивача.
Представники відповідача до суду не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В провадженні відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві знаходилось виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №1-186 виданого на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 (син позивача, який є померлим згідно Свідоцтва про смерть від 15.12.2011 НОМЕР_1).
Постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 10.07.2007 №173/4 накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 - ј частина квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 19.12.2008 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним та фактичним виконанням виконавчого листа.
Листом відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 03.08.2012 №49039 ОСОБА_1 повідомлено, що у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби»від 25.12.2008 №2274/5 строк зберігання звершених виконавчих проваджень переданих на зберігання становить три роки, а тому у виконавчій службі відсутні будь-які підстави проводити дії по знищеному виконавчому провадженню.
ОСОБА_1. вважає зазначену постанову про накладення арешту на майно протиправною, оскільки заборгованість ОСОБА_2 погашено в повному обсязі та постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 №606-ХVІ (чинного на момент виникнення правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Відповідно до абз.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом другим даної статті передбачено, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, державним виконавцем в порушення положення ст.38 Закону України «Про виконавче провадження»не вжито всіх необхідних дій щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, враховуючи наведене, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві провести дії щодо зняття арешту та заборони відчуження 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук