Справа № 1570/3873/2012
07 грудня 2012 року
12 год. 35 хв.
У залі судових засідань № 31
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.
при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.
за участю сторін:
представник позивача - Рогозний І.М. (за довіреністю)
представник відповідача - Рудь Р.Ю. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 34599502) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572230 від 14.06.2012 р., № 0000582230 від 14.06.2012 р., № 0000801704 від 14.06.2012 р., № 0000612270 від 11.06.2012 р.,-
До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА»(надалі -ТОВ «СТК-УКРАЇНА») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572230 від 14.06.2012 р., № 0000582230 від 14.06.2012 р., № 0000801704 від 14.06.2012 р., № 0000612270 від 11.06.2012 р., мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки інспекторів зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами, що свідчать про формальне та поверхневе проведення перевірки, упереджене ставлення до її результатів. Під час формування податкового кредиту, позивачем було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту. Також позивач вказує, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати на відрядження працівників до Китайської Народної Республіки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення даного позову заперечував, обґрунтовуючи, тим що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, який немає документального підтвердження зв'язку з фінансово-господарською діяльністю, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України податку на додану вартість, а також безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на відрядження працівників підприємства до Китайської Народної Республіки при відсутності документально підтвердження про сумісну зовнішньо-економічну діяльність позивача з Китайською Народною Республікою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
28.09.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ТОВ «СТК-УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи -34599502, місцезнаходження юридичної особи: 65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Серія А00, № 270652 (том ІІ аркуш справи 197).
ТОВ «СТК-УКРАЇНА»було взято на облік 29.09.2006 р. за № 21590 у ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП (том ІІ аркуш справи 199).
12.10.2006 р. позивача було зареєстровано як платника податків на додану вартість ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом № 23236821, індивідуальний податковий номер: 345995015534, серія НБ № 047695 (том ІІ аркуш справи 200).
У судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення від 24.04.2012 р. № 001105/721, № 001106/722, № 001107/723, № 001108/724, № 001109/725, № 001112/726, від 28.04.2012 р. № 001164/803, від 25.04.2012 р. № 000179/749 виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, а також на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «СТК-УКРАЇНА», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., за наслідками якої складено акт № 2174/22-3/34599502 від 30.05.2012 р. (аркуші справи 22-62). На підставі вищевказаного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000572230 від 14.06.2012 р. за порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 грн. 00 коп. (том І аркуш справи 63);
№ 0000582230 від 14.06.2012 р. за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 966 049 грн. 00 коп. (том І аркуш справи 64);
№ 0000801704 від 14.06.2012 р. за порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 16.1 ст. 16 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003 р., п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ст. 167 ст. 168 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 грн. 67 коп. (том І аркуш справи 65);
№ 0000612270 від 11.06.2012 р., яким застосовано до ТОВ «СТК-УКРАЇНА»суму штрафних санкцій у розмірі 839 грн. 34 коп. (том І аркуш справи 66).
Як зазначається в акті перевірки, податковий кредит сформований ТОВ «СТК-УКРАЇНА»по господарським операціям із «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс»за період травень, липень серпень та вересень 2011 р., на суму 1 646 413 грн. 00 коп. Під час перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановлено факт відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача із контрагентами ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс», проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових
витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.
Під час проведення перевірки перевіряючими встановлена неможливість підтвердження реальність здійснення господарських відносин ТОВ «СТК-УКРАЇНА»на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 1 646 413 грн. 00 коп.
На підставі вищезазначеного, ДПІ у Приморському районі м. Одеси зроблено висновок, що ТОВ «СТК-УКРАЇНА»в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму у розмірі 1 646 413 грн. 00 коп. у тому числі по періодам:
травень 2011 року на суму 367 875 грн. 00 коп.;
липень 2011 року на суму 484 405 грн. 00 коп.;
серпень 2011 року на суму 320 279 грн. 00 коп.;
вересень 2011 року на суму 473 854 грн. 00 коп.
Також перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1, п. 138.2, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ «СТК-УКРАЇНА»безпідставно віднесено до складу витрат:
витрати по взаємовідносинам із ТОВ «ТАВЕРС»- у сумі 2 551 грн. 255 коп., тому як перевіряючими не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТАВЕРС»з контрагентами за період 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р.;
витрати по взаємовідносинам із ТОВ «ТАЛА ГРУП»- у сумі 3 841 440 грн. 00 коп., тому як перевіряючими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «ТАЛА ГРУП», а дане підприємство має ознаки «податкової ями»;
витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Тіал Альянс»- у сумі 1 839 375 грн. 00 коп., тому як перевіряючими встановлено, що в порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Тіал Альянс»при придбанні та продажу товарів (послуг), а товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655, 656 Цивільного кодексу України.
Зазначені висновки податкового органу, спростовуються наступними фактами та обставинами.
Судом встановлено, що між ТОВ «ТАВЕРС»(постачальник) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА»(покупець) укладений договір № 02/07/2011 від 07.07.2011 р. Згідно даного договору, предметом являється зобов'язання постачальника в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар (том І аркуші справи 77-81).
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надані докази, а саме: журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 р., видаткові накладні, податкові накладні (том І аркуші справи 82, 174-189, 190-205).
Між ТОВ «Тала - Груп» (постачальник ) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА»(покупець) укладений договір поставки № 01/07/2011 від 01.07.2011 р. Згідно даного договору, предметом являється зобов'язання постачальника в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцеві продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар (том І аркуші справи 83-87).
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача надані докази, а саме: журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 р., видаткові накладні, податкові накладні (том І аркуші справи 88, 206-216, 217-227).
Між ТОВ «Тіал Альянс» (постачальник ) та ТОВ «СТК-УКРАЇНА»(покупець)
укладений договір постачання № 01/05/2011 від 04.05.2011 р. Згідно даного договору, предметом являється зобов'язання постачальника передати у встановлений термін, у власність покупця товар згідно Специфікацій та/або видаткових накладних, що є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його в порядку і на умовах, передбачених у даному договорі (том І аркуші справи 89-91).
На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача б надані докази, а саме: журнал-ордер і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 р., видаткові накладні, податкові накладні (том І аркуші справи 92, 228-239, 240-251).
Згідно приписів податкового законодавства, під визначенням податковий кредит, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, слід розуміти суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною
товару (послуги).
Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.
ТОВ «СТК-УКРАЇНА»було подано до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси податкові декларації: з податку на додану вартість за 5, 6, 7, 8, 9 місяць 2011 р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 5, 6, 7, 8, 9 місяць 2011 р., уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (том І аркуші справи 115-172).
Судом встановлено, що ТОВ «СТК-УКРАЇНА»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1 646 413 грн. 00 коп., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідний період.
Таким чином, на момент перевірки позивача сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону. За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс», підтверджені податковими накладними.
Крім того у судовому засіданні представник позивача зазначив, що на момент здійснення господарських операцій позивач перевірив відомості щодо контрагентів - ТОВ «Тала - Груп», ТОВ «ТАВЕРС», ТОВ «Тіал Альянс»на сайті Державного підприємства інформаційно-ресурсний центр, згідно якого зазначені підприємства не перебувають в процесі припинення, відомості про юридичну особу підтверджені. ТОВ «Тіал Альянс»припинено у зв'язку з визнанням банкрутом лише 13.01.2012 р. (том І аркуші справи 93-98).
Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.
Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на
органи податкової служби.
У судовому засіданні представник позивача зазначив що ТОВ «СТК-УКРАЇНА»орендує складські приміщення у ТОВ «МАКС», ТОВ «Максан», ПП «Югренткомпани» та на підтвердження зазначеного надав суду договори оренди складських приміщень № 3/10-Ар від 01.08.2010 р., № 3/1/11-Ар від 01.12.2011 р., акти прийому -передачі приміщення, списки відповідальних осіб відповідальних за приймання під охорону, список осіб які мають право доступу на територію складських приміщень, список автотранспортних засобів які мають право проїзду на територію складських приміщень, договір оренди нежилого приміщення № 01/07-М від 01.07.2011 р., договори суборенди нежилого приміщення № 06/07/11-С, № 53/10/11 від 01.07.2011 р., (том І аркуші справи 67-76, том ІІ аркуші справи 116-133).
Судом встановлено, що продукція придбана у контрагентів ТОВ «СТК-УКРАЇНА»придбавалась з метою подальшого використання господарській діяльності, а саме була реалізована серед замовників (покупців): ПП «Таврия І», «Епіцентр К», ТОВ «Комфі Трейд», ЗАТ «Нова Лінія», ТОВ «Чистий Дом Крим», що підтверджується відповідними договорами поставки № 155 від 01.01.2011 р., № 3702/30/10, № СТК241 від 24.01.2011 р., № 753/070524Р від 24.05.2007 р., № 1-11 від 01.01.2011 р., видатковими накладними, транспортними накладними, довіреностями (том ІІ аркуші справи 201-245).
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0000582230 від 14.06.2012 р. щодо нарахування ТОВ «СТК-УКРАЇНА»зобов'язання з податку на додану вартість, у загальному розмірі 1 966 049 грн. 00 коп., у зв'язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Як зазначається в акті перевірки № 2174/22-3/34599502 від 30.05.2012 р. в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 22.05.1997 р., позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на відрядження працівників підприємства до Китаю при відсутності документального підтвердження про сумісну зовнішньо-економічну діяльність ТОВ «СТК-УКРАЇНА»з КНР за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р., також перевіркою встановлено надання авансових звітів до бухгалтерії підприємства без оригіналів підтвердних платіжних документів.
Таким чином перевіркою встановлено безпідставне завищення підприємством валових витрат на суму у розмірі 96 315 грн. 00 коп. в тому числі по періодах:
півріччя 2010 р. - 438 грн. 00 коп.
3 квартали 2010 р. - 33 528 грн. 00 коп.
рік 2010 - 95 914 грн. 00 коп.
Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно до п.п. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до валових витрат включаються, зокрема, витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці
відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Відповідно до п.п. 5.4.8. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р., будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
На підтвердження правомірність віднесення витрат на відрядження працівників ТОВ «СТК-УКРАЇНА»до Китаю позивачем було надано Наказ про відрядження № 9-К від 19.05.2010 р., в якому зазначається що в зв'язку із виробничою необхідністю генеральний директор Фурман В.М. разом із начальником відділу маркетингу Клочко Г.Б. відправляються у відрядження до м. Гуанчжоу, Китайської Народної республіки з метою відвідування виставки освітлення в м. Гуанчжоу з 09.06.2010 р. по 12.06.2010 р. для вивчення новинок енергозберігаючих ламп та іншої продукції, тенденції розвитку енергозберігаючих технологій, проведення переговорів з можливими постачальниками з метою підписання контрактів на поставку продукції (том ІІ аркуш справи 10). Також представником позивача було надано суду протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «СТК-УКРАЇНА»про призначення Фурмана В.М. директором підприємства від 26.09.2006 р.; контракт з Генеральним директором підприємства від 01.09.2008 р.; звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; видаткова накладна № 0001 від 24.05.2010 р. (авіаквитки) в якій постачальником зазначається ПП «Аміго-Тур», одержувачем -ТОВ «СТК-УКРАЇНА»; акт № 01-10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2010 р. за бронювання ПП «Аміго-Тур»для ТОВ «СТК-УКРАЇНА»2 номерів в готелі м. Гуанчжоу (Китай), консульський збір та медичні страховки; договори комплексного страхування подорожуючих за кордоном; наказ про виконання обов'язків генерального директора № 14-К від 12.10.2010 р.; проїзні документи (том І аркуші справи 99-102, том ІІ аркуші справи 1-84).
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не доведена правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення-рішення № 0000572230від 14.06.2012 р. щодо збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 грн. 00 коп., у зв'язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Перевіркою правильності розрахунків по авансовим звітам по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»встановлена безпідставна видача грошових коштів працівникам підприємства на відрядження до Китаю, тому як відсутні документи, які підтверджують сумісну зовнішню-економічну діяльність ТОВ «СТК-УКРАЇНА»з Китайською Народною Республікою, а саме:
- Клочко Г.Б. (авансовий звіт № 0000023 від 15.06.2010 р. ) на суму 16 344 грн. 37 коп.;
- Фурман В.М. (авансовий звіт № 0000024 від 15.06.2010 р.) на суму 16 344 грн. 37 коп.;
- Фурман В.М. (авансовий звіт № 0000042 від 08.11.2010 р.) на суму 31 393 грн. 42 коп.,
- Клочко Г.Б. (авансовий звіт № 0000043 від 10.11.2010 р.) на суму 31 393 грн. 42 коп.,
- Клочко Г.Б. (авансовий звіт № 0000011 від 01.11.2011 р.) на суму 33 771 грн. 00 коп.,
- Фурман В.М. (авансовий звіт № 0000012 від 01.11.2011 р.) на суму 50 511 грн. 45 коп.
В порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р., п.п. 164.1.1, п. 164.1, ст.ст. 164, 167, 168 Податкового Кодексу України, ТОВ «СТК-УКРАЇНА»не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 28 273 грн. 34 коп.
З даним висновком податкового органу, суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р. до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума коштів отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст. 9 цього Закону.
Згідно із п.п. 165.1.11 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються зокрема такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 цього Кодексу.
У судовому засіданні представником позивача надано документи, що підтверджують правомірність видачі грошових коштів працівникам підприємства (Фурман В.М., Клочко Г.Б.) на відрядження до Китайської Народної Республіки, зокрема протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ «СТК-УКРАЇНА»про призначення Фурмана В.М. директором підприємства від 26.09.2006 р.; контракт з Генеральним директором підприємства від 01.09.2008 р.; звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; видаткова накладна № 0001 від 24.05.2010 р. (авіаквитки) в якій постачальником зазначається ПП «Аміго-Тур», одержувачем -ТОВ «СТК-УКРАЇНА»; акт № 01-10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2010 р. за бронювання ПП «Аміго-Тур»для ТОВ «СТК-УКРАЇНА»2 номерів в готелі м. Гуанчжоу (Китай), консульський збір та медичні страховки; договори комплексного страхування подорожуючих за кордоном; наказ про виконання обов'язків генерального директора № 14-К від 12.10.2010 р.; проїздні документи (том І аркуші справи 99-102, том ІІ аркуші справи 1-84).
Таким чином, надані у якості доказів вище перелічені документи свідчать про прямий зв'язок ТОВ «СТК-УКРАЇНА»з його основною діяльністю -оптовим продажем товару імпортного виробництва, що імпортується в більшій мірі з Китайської Народної Республіки.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000801704 від 14.06.2012 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 грн. 67 коп., а також правомірність та обґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000612270 від 14.06.2012 р. згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 839 грн. 34 коп., у зв'язку з чим зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та
об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 34599502, адреса: 65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64) до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572230 від 14.06.2012 р., № 0000582230 від 14.06.2012 р., № 0000801704 від 14.06.2012 р., № 0000612270 від 11.06.2012 р. - задовольнити у повному обсязі.
Податкове повідомлення-рішення № 0000572230 від 14.06.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 893 376 (один мільйон вісімсот дев'яносто три тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп. -скасувати.
Податкове повідомлення-рішення № 0000582230 від 14.06.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 966 049 (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч сорок девять) грн. 00 коп., з яких за основним платежем: 1 646 413 (один мільйон шістсот сорок шість тисяч чотириста тринадцять) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями: 319 636 (триста дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 00 коп. -скасувати.
Податкове повідомлення-рішення № 0000801704 від 14.06.2012 р. прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 341 (тридцять п'ять тисяч триста сорок одна) грн. 67 (шістдесят сім) коп., з яких за основним платежем: 28 273 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят три) грн. 34 (тридцять чотири) коп., за штрафними (фінансовими) санкціями: 7 068 (сім тисяч шістдесят вісім) грн. 33 (тридцять три) коп. -скасувати.
Податкове повідомлення-рішення № 0000612270 від 11.06.2012 р., яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп. -скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-УКРАЇНА»(код ЄДРПОУ 34599502, адреса: 65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «12»грудня 2012 року.
Суддя Я.В. Балан
12 грудня 2012 року
.