05 грудня 2012 року 2а-5525/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, представника третьої особи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»
до Відділу державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції в особі заступника начальника відділу Прізова Вадима Ігоровича
треті особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк»
про звільнення з-під арешту майна, -
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»звернувся до суду з позовом до ВДВС Обухівського районного управління юстиції в особі заступника начальника відділу Прізова Вадима Ігоровича, третя особа: ОСОБА_3, ПАТ «Ерсте Банк»та просить:
- звільнити з-під арешту, накладеного ВДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції, майно, що належить ОСОБА_4 та перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: частину земельної ділянки, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1248 га; земельну ділянку, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,100 га;
- зобов'язати ВДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арешту та вилучити запис про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3: АДРЕСА_1, площею 0,1248 га; земельну ділянку, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,100 га.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. позовну заяву в частині звільнення з-під арешту частини земельної ділянки (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,100 га. та зобов'язати ВДВС Обухівського міськрайонного управління юстиції вчинити дії, спрямовані на зняття (скасування) арешту та вилучити запис про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_3 земельну ділянку, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,100 га. -залишено без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці у позивача чим позбавлено його права, що наданого Законом України «Про іпотеку» та Законом України «Про заставу» та іншими нормами чинного законодавства України, задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечить нормам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені в позовній заяві, просив (з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду від 05.12.2012 р.) позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направив на адресу суду телефонограму з проханням розгляд справи у його відсутність та просив прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив позов задовольнити.
Третя особа -ПАТ «Ерсте Банк»проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи -ПАТ «Ерсте Банк», дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.10.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) укладений іпотечний договір, предметом якого є передача в іпотеку для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором від 10.10.2007 р. № 014/2556/85/62114 належної на праві власності ОСОБА_3 частина земельної ділянки, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1248 га; земельна ділянка, (б/н), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,100 га; цільове призначення земельних ділянок - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника ВДВС Обухівського РУЮ Київської області Прізовим В.І. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-2123/1-10 Дніпровського районного суду м. Києва яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором товариства «Ерсте Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 1340323,44 грн., та судові витрати -820,00 грн., а всього 1342143,44 грн., про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2010 р. ВП №23363987.
Боржнику надано строк добровільно виконати постанову у 7-и денний строк. Дана постанова виконана не була.
09.03.2011 р. заступником начальника ВДВС Обухівського РУЮ Київської області Прізовим В.І. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, про що винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.03.2011 р. ВП №23363987.
З огляду на те, що дії щодо накладення арешту на майно боржника були вчиненні відповідачем 09.03.2011 р, то у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про виконавче провадження», у редакції станом на момент винесення оскаржуваної постанови.
Частиною першою ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення»охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.
Згідно з частиною першою та другою ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.
Відповідно до частини восьмої ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною шостою ст. 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.
Частиною четвертою ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Відповідно до частини шостої статті 52 зазначеного Закону якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
Отже, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.
З огляду на викладене, враховуючи те, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення котів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання та залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, суд дійшов висновку про те, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.
Порядок вчинення державним виконавцем дій щодо накладення арешту на майно боржника встановлено Законом України "Про виконавче провадження ".
Частиною шостою статті 24 зазначеного Закону встановлено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про виконавче провадження " арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Таким чином Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно накладено арешт на майно боржника постановою ВП № 23363987 від 09.03.2012 р.
Згідно з частинами першою та другою України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,11,69-71,94,97,158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.
Суддя Щавінський В. Р.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 10 грудня 2012 року.