ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" листопада 2012 р. Справа № 2а-3276/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.
при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідача - Пона В.Д., Абрамової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень від 10.10.2012 року за № 0001731720, № 0001741720,-
23 жовтня 2012 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0001741720, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 632,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 158,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0001731720, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7555,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1888,75 грн. (далі -оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 вересня 2012 року посадовими особами Коломийської ОДПІ складений акт № 1504/172/НОМЕР_3 про результати документальної виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення.
Позивач зазначає, що посадові особи відповідача в акті перевірки зазначили єдину загальну підставу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Такою підставою стали висновки відповідача про те, що правочини, які були укладені між контрагентом позивача ПП «Дніпрокомплект»з ПП «Український центр екології»та ПП «Сфера-С»є нікчемними, оскільки відсутній факт поставки товару. Такі висновки ґрунтуються на актах перевірки ПП «Дніпрокомплект»від 01.08.2011р. та від 07.03.2012р.
Оскільки позивач фактично здійснював господарські операції з ПП «Дніпрокомплект»і не мав жодних господарських відносин з ПП «Український центр екології»та ПП «Сфера -С», позивач не погоджується з висновками відповідача, наведеними його посадовими особами в акті перевірки, а також із оскаржуваними податковими повідомленнями -рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача із заявленим позовом не погодилися з мотивів, викладених в письмових запереченнях (а.с. 182-185), а також усно надали пояснення на підтвердження законності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначили, що в результаті аналізу податкової звітності з податку на додану вартість по ПП ОСОБА_1, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., встановлено, що позивачем задекларовано податковий кредит на загальну суму 839474,00 грн. Враховуючи нікчемні операції по ланцюгу постачання від ПП «Дніпрокомплект», а саме товар по вказаних правочинах не був отриманий та переданий ПП «Український центр екології», ПП «Сфера -С» у період з березня по вересень 2011 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат, внаслідок чого збільшив позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ та з податку на доходи фізичних осіб, на підставі оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.12.2006 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Коломийської міської ради та отримав Свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 № 086376(а.с.57).
Позивач перебуває на податковому обліку в Коломийській ОДПІ з 11.12.2006 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100046152 від 13.06.2007 року(а.с.58).
З 10.09.2012 року по 21.09.2012 року посадовими особами Коломийської ОДПІ проведено документальну виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт від 28.09.2012 року №1504/172/НОМЕР_3 (а.с. 15 - 53).
В ході документальної перевірки встановлено , що позивачем порушено вимоги:
- ч. 1 ст. ч.5 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах , здійснених ПП «Дніпрокомплект»з підприємцем ОСОБА_1, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у березні-вересні 2011 року на загальну суму розрахунків 317078,00 грн.;
- п.187.1.ст.187 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-V1 (зі змінами та доповненнями ) встановлено відсутність поставок товарів , надання послуг (виконання робіт) ОСОБА_1 по контрагентах покупцях, в результаті чого завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 45407,47 грн.: в тому числі за березень 2011 року в сумі 14425,46 грн. (акт №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011р.) за квітень 2011 року в сумі 4908,87 грн. (акт №1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012 р), за травень 2011 року в сумі 5155,91 грн.; за липень 2011 року в сумі 3841,00 грн.; за серпень 2011 року в сумі 6659,16 грн.; за вересень 2011року в сумі 7981,24 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 2435,83 грн.;
- п.198.6 ст. 198, п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-VI ( зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 52846,33 грн. у наступних періодах: за березень 2011 року в сумі 17645,75 грн. (акт №3445/46/23-206/25018797 від 01.08.2011р.), за квітень 2011 року в сумі 3508,33 грн. (акт №1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012 р), за травень 2011 року в сумі 5075,00 грн., за червень 2011 року в сумі 3625,00 грн., за липень 2011 року в сумі 4425,00 грн., за 7112,25 грн., за вересень 2011 року в сумі 11455,00 грн.;
- пп.139.1.9. п. 139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI(зі змінами та доповненнями ), збільшено суму чистого доходу від зайняття підприємницькою діяльністю в 2011 році на суму 4212,00 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем були прийняті: податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 10.10.2012 року №0001741720, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 790,00 грн., із них за основним платежем 632,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158,00 грн., (а.с. 54); податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 10.10.2012 року №0001731720, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9443,75 грн., із них: за основним платежем 7555,00 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1888,75 грн. (а.с. 55).
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.
Як встановлено з матеріалів справи, безпосереднім контрагентом позивача було ПП «Дніпрокомплект».
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», позивачем до суду надано договір від 01.04.2008 року №01-04/01 укладений між ПП «Дніпрокомплект»(Продавець) та ПП ОСОБА_1 (Покупець) щодо купівлі - продажу світлих нафтопродуктів (а.с. 59-60) та додатки до договору на придбання і поставку нафтопродуктів(а.с. 61-68), а саме, Додаток № 1 від 08.03.2011 року про придбання бензину А-80 та А-95 на загальну суму 105874,50 грн., Додаток № 2 від 14.04.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 21050,00 грн., Додаток №3 від 13.05.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 30450,00 грн., Додаток №4 від 01.06.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 21750,00 грн., Додаток № 5 від 08.07.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 26550,00 грн., Додаток №6 від 02.08.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 32799,00 грн., Додаток № 7 від 19.08.2011р. про придбання бензину А80 на суму 9874,50 грн., Додаток №8 від 01.09.2011р. про придбання бензину А-80 на суму 68730,00 грн.
На підтвердження фактичного виконання договору від 01.04.2008 року №01-04/01 року позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: податкові накладні від 08.03.2011 року №40 на загальну суму разом з ПДВ 105 874,50 грн., від 14.04.2011 року №36 на загальну суму разом з ПДВ 21 050,00 грн., від 13.05.2011 року № 36 на загальну суму разом з ПДВ 30 450,00 грн., від 01.06.2011 р. №10 на загальну суму разом з ПДВ 21 750,00 грн., від 08.07.2011 року №28 на загальну суму разом з ПДВ 26 550,00 грн., від 02.08.2011 року №10 на загальну суму разом з ПДВ 32 799,00 грн., від 19.08.2011 року №58 на загальну суму разом з ПДВ 9 874,50 грн., від 01.09.2011 року №9 на загальну суму разом з ПДВ 68 730,00. (а.с. 77,78,79,80,81,82,83,84,); рахунки від 08.03.2011 року №080302 на загальну суму разом із ПДВ 105874,50 грн., від 14.04.2011 року №140403 на загальну суму разом із ПДВ 21050,00 грн., від 01.06.2011 року №010610 на загальну суму разом з ПДВ 21750,00 грн., від 08.07.2011 року №080703 на загальну суму разом з ПДВ 26550,00 грн., від 02.08.2011 року №020804 на загальну суму разом з ПДВ 32799,00 грн., від 19.08.2011 року №190802 на загальну суму разом з ПДВ 9874,50 грн., від 01.09.2011 року №010905 на загальну суму разом з ПДВ 68730,00 грн. (а.с. 69,70,72,73,74,75,76,); накладні від 08.03.2011 року №080302 на загальну суму разом із ПДВ 105874,50 грн., від 14.04.2011 року №140403 на загальну суму разом із ПДВ 21050,00 грн., від 13.05.2011 року №130505 на загальну суму разом з ПДВ 30450,00 грн., від 01.06.2011 року №010610 на загальну суму разом з ПДВ 21750,00 грн., від 08.07.2011 року №080703 на загальну суму разом з ПДВ 26550,00 грн., від 02.08.2011 року №020804 на загальну суму разом з ПДВ 32799,00 грн., від 19.08.2011 року №190802 на загальну суму разом з ПДВ 9874,50 грн., від 01.09.2011 року №010905 на загальну суму разом з ПДВ 68730,00 грн. (а.с. 69,70,71,72,73,74,75,76,);товарно - транспортні накладні від 08.03.2011 року №080302 на загальну суму з ПДВ 105874,50 грн., від 14.04.2011 року №140403 на загальну суму разом із ПДВ 21050,00 грн., від 13.05.2011 року №130511 на загальну суму разом з ПДВ 30450,00 грн., від 01.06.2011 року №010611 на загальну суму разом з ПДВ 21750,00грн., від 08.07.2011 р. №080711 на загальну суму разом з ПДВ 26550,00 грн., від 02.08.2011 р. №020811 на загальну суму разом з ПДВ 32799,00 грн., від 19.08.2011 р. №190811 на загальну суму разом з ПДВ 9874,50 грн., від 01.09.2011 р. №010905 на загальну суму разом з ПДВ 68730,00 грн. (а.с. 85,86,87,88,89,90,91,92); платіжні доручення від 23.03.2011 року №149 на суму 8250,00 грн., від 23.03.2011 р. №148 на суму 8250,00 грн.; від 25.03.2011 р. №151 на суму 14000,00 грн., від 28.03.2011 р. № 155 на суму 18000,00 грн., від 30.03.2011 року №162 на суму 200,00 грн., від 05.04.2011 року №167 на суму 4374,50 грн., від 05.04.2011 року №170 на суму 27100,00 грн., від 11.04.2011 року №178 на суму 16400,00 грн., від 12.04.2011 року №179 на суму 5000,00 грн., від 13.04.2011 р. №182 на суму 2500,00 грн.; від 22.04.2011 р. №205 на суму 12000,00 грн., від 29.04.2011 р. № 220 на суму 4000,00 грн., від 27.05.2011 року №252 на суму 17000,00 грн., від 01.06.2011 року №257 на суму 18500,00 грн., від 10.06.2011 року №268 на суму 12000,00 грн., від 17.06.2011 року №273 на суму 9750,00 грн., від 08.07.2011 року №297 на суму 9000,00 грн., від 18.07.2011 р. №160 на суму 8700,00 грн.; від 25.07.2011 р. №167 на суму 8850,00 грн., від 02.08.2011 р. № 178 на суму 20010,00 грн., від 03.08.2011 року №179 на суму 18000,00 грн., від 25.08.2011 року №202 на суму 4663,50 грн., від 01.09.2011 року №212 на суму 31000,00 грн., від 07.09.2011 року №213 на суму 14240,00 грн., від 12.09.2011 року № 223 на суму 9000,00 грн., від 15.09.2011 року № 231 на суму 9000,00 грн., від 30.09.2011 року № 255 на суму 5490,00 грн.(а.с. 108-134).
Також ПП ОСОБА_1 представлено сертифікати відповідності та паспорти якості на бензин, придбаний позивачем у ПП «Дніпрокомплект»(а.с. 93-95).
З наданих до справи доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені на виконання договорів на поставку нафтопродуктів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект». Дані підприємства були належним чином зареєстровані, як суб'єкти господарської діяльності.
На підтвердження фактичного зберігання придбаних у ПП «Дніпрокомплект»нафтопродуктів суду подано договір безоплатного зберігання нафтопродуктів № 03/07-07 від 03.07.2007 року, що укладений між ПАФ «Вільна Україна»(Виконавець) та ПП ОСОБА_1 (Замовник)(а.с.135). За даним договором Замовник передає на зберігання, а Виконавець приймає і зобов'язується зберігати і повернути в цілісності нафтопродукти, що є власністю замовника. Актами прийому-передачі нафтопродуктів (по договору безоплатного зберігання нафтопродуктів № 03/07-07) від 15.04.2011р., 14.05.2011р., 02.06.2011р., 09.07.2011р., 03.08.2011р., 20.08.2011р. та 02.09.2011р. позивачем передано ПАФ «Вільна Україна» на зберігання нафтопродукти -бензин А-80 в кількості 32150 літрів та бензин А-95 -4905 літрів(а.с.136-143).
Наведені доводи свідчать про реальне вчинення господарських операцій щодо придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «Дніпрокомплект».
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочинів з ПП «Дніпрокомплект» як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними та, відповідно, щодо нікчемності.
Крім того, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, суд виходив з того, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 зазначено: 50.50.0 роздрібна торгівля пальним, 66.01.0 страхування життя та накопичення, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту(а.с.56).
На підтвердження реальності здійснення операцій, сторона позивача надала суду копії договорів по контрагентах -ПП ОСОБА_5, ПП «Транспортник-П», ПП ОСОБА_6, приватна фірма «Маріс», ПП ОСОБА_7, ПАФ «Вільна Україна»податкових та розхідних накладних, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт подальшої реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам ( а.с.144-181).
Таким чином, в матеріалах справи наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та щодо яких у відповідача жодних зауважень не було. Первинні документи, в даному випадку, надано на підтвердження всіх господарських операцій, кожна з яких свідчить про їх реальність.
Згідно з ч. ч. 2, 4, 6 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд вважає, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект», внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.
З огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект», на думку суду, відповідач неправомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.
За таких умов суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду справи не були підтверджені належними та допустимими доказами висновки, наведені в акті перевірки та доводи, наведені в письмових запереченнях на позов, внаслідок чого відповідачем не було доведено законність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, прийнятих ним за наслідками проведеної перевірки позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних дій.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного суд вважає, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень -рішень від 10.10.2012 р. № 0001731720 та № 0001741720, відповідач діяв на не підставах, що передбачені законами України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення слід скасувати.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.10.2012 року за № 0001731720 та № 0001741720.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса - АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Микитин Н.М.
Постанова складена в повному обсязі 04.12.2012 року.