05 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6908/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гарника К.Ю.,
при секретарі - Онищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -
02 листопада 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.10.2012 ВП № 34828796 та зобов'язання вчинити дії щодо винесення постанови про накладення штрафу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає протиправною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.10.2012 ВП № 34828796, винесену на підставі пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме: у зв'язку з тим, що боржник належним чином не ознайомлений з постановою про адміністративне правопорушення, тому просить її скасувати та зобов'язати винести постанову про накладення штрафу на гр. ОСОБА_1 у сумі 340,00 грн.
Позивачем надано клопотання про відкладення у зв'язку з перебуванням його представника у іншому судовому засіданні, у позовній заяві просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У своїх запереченнях зазначав, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", що підтверджується наданими матеріалами виконавчого провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Тому суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за даної явки.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та надані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
25.05.2012 позивачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № Л-90-1/2012, яким визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено на вказану особу адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Дана постанова набрала законної сили, відповідно до відмітки, 04.06.2012.
19.10.2012 відповідачем отримано вказану постанову разом з заявою про прийняття її до виконання, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на наявній у матеріалах справи копії заяви (вх. № 2211/02-15/2).
Того ж дня старшим державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 34828796, у зв'язку з тим, що боржник належним чином не ознайомлений з постановою про адміністративне правопорушення.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-ХІV) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно частини 1 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України № 606-ХІV у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Надана до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції постанова про адміністративне правопорушення відповідає вказаним вимогам Закону.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 26 Закону України № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Так, згідно постанови, що оспорюється, та заперечень відповідача, підставою відмову у відкритті послугувала не ознайомленість боржника з постановою про адміністративне правопорушення, а саме було відсутнє поштове повідомлення про вручення постанови гр. ОСОБА_1, про яке зазначалось у тексті постанови. Так, судом в ході судового розгляду досліджено надану копію вказаної постанови, в якій наявний запис про надіслання копії постанови поштою та отримання її 01.06.2012 відповідно до повідомлення ЦЕЗ № 3.
Нормами вказаного Закону чітко визначені права та обов'язки державного виконавця статтею 11, зокрема, він має право звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа та здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами. Крім того, частиною першою цієї статті визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Однак, всупереч наданим повноваженням ним було безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, надавши оцінку відомостям щодо направлення боржнику постанови та його ознайомленості з нею, що не відноситься до його компетенції.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до долученої копії зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, гр. ОСОБА_1 отримала постанову про адміністративне правопорушення 01.06.2012, про що свідчить її особистий підпис(а.с. 8).
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, а тому вважає за необхідне задовольнити позов в частині вимог, що стосується скасування оспорюваної постанови.
Зважаючи на те, що постанова є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.10.2012 ВП № 34828796.
Що стосується позовних вимог зобов'язати відповідача винести постанову про накладення штрафу на гр. ОСОБА_1 у сумі 340,00 грн, слід зазначити, що суд не вправі перебирати на себе функції відділу ДВС щодо вирішення питання про прийняття до виконання виконавчих документів та подальшого їх виконання, у зв'язку із чим зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 32,18 грн. Таким чином, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог підприємства в частині визнання протиправними та скасування постанови, то стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 16,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.10.2012 ВП № 34828796.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області витрати у вигляді судового збору у розмірі 16,10 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 10 грудня 2012 року.
Суддя К.Ю. Гарник