Категорія №12.3
Іменем України
11 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8988/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
при секретарі - Стройній О.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача-1: Стельмах М. В., довір. від 10.02.2012р.,
відповідача-2: Горбенко Є. С., довір. від 10.12.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України у Луганській області, Лутугинського РВ УМВС України у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу, в частині накладення дисциплінарного стягнення; визнання незаконним та скасування наказу, в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді,-
15 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України у Луганській області, Лутугинського РВ УМВС України у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу, в частині накладення дисциплінарного стягнення; визнання незаконним та скасування наказу, в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді.
16 листопада 2012 року зазначений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України у Луганській області, Лутугинського РВ УМВС України у Луганській області, було залишено без руху.
26 листопада 2012 року за адміністративним позовом ОСОБА_1
відкрито провадження у адміністративній справі.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що, він перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 4.08.2003 р. За час перебування на службі в органах внутрішніх справ він отримав звання старшого лейтенанта міліції.
За період служби позивач працював на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку та дільничного інспектора Лутугинського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області.
Загальний стаж його роботи в правоохоронних органах складає більше ніж 9 років.
11 липня 2012 р. відносно нього було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП (одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн., яке мале місце 3,09.2011 р.)
При проведенні службового розслідування, яке проводилось на вимоги прокуратури Лутугинського району - 04.07.2012 р., керівництво Лутугинського РВ УМВС України в Луганській області прийшло до висновку про те, що в його діях відсутній склад будь якого правопорушення, у тому числі і дисциплінарного проступку.
Незважаючи на такі висновки, прокуратурою Лутугинського району 09.07.2012 р. відносно нього було відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками ст.ст.364, 365, 368, 190 КК України, на підставі чого працівниками УСБУ України в Луганській області і був складений протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення.
Постанова прокуратури Лутугинського району про відмову про порушення кримінальної справи відносно нього на підставі ст.6 п.2 КПК України, була оскаржена позивачем у Лутугинському районному суді, внаслідок чого постановою суду від 13.08.2012 р. її було скасовано як незаконну.
Постановою Артемівського районного суду м.Луганська від 10 серпня 2012 р. провадження по справі відносно позивача про адміністративне правопорушення за ст. 172-2 КУпАП України було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
15 жовтня 2012 р. його викликали в Головне Управління МВС України в Луганській області де ознайомили з висновками службового розслідування та наказом № 1534 від 15.10.2012 р. про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та надали йому витяг з наказу № 339 о/с від 15.10.2012 р. про звільнення його з органів МВС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни).
Після ознайомлення з даним наказом, йому стало відомо, що 20 вересня 2012 р. постановою апеляційного суду Луганської області, його було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП України і звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, згідно ст.38 КУпАП України.
При цьому, підставою для прийняття цього рішення було наявність постанови про відмову у порушенні відносно нього прокуратурою Лутугинського району кримінальної справи від 3.09.2012 р. за ознаками ст..364, 365, 368, 190 КК України, на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Позивач вважає, що, оскільки у судове засідання до апеляційного суду його ніхто не викликав і засідання пройшло без моєї участі та що про наявність іншої постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 3.09.2012 р., у порушенні вимог чинного законодавства також ніхто його не повідомляв, він не мав можливості у встановленому законом порядку оскаржити це, на думку позивача, незаконне рішення, тому, своє звільнення він вважає незаконним.
На думку позивача, підстави для його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи тому що, він ніяких порушень дисципліни, в тому числі - корупційних діянь не вчиняв, а рішення апеляційного суду Луганської області , яке стало підставою для його звільнення прийняте на підставі незаконних дій прокуратури Лутугинського району, яка, як вважає позивач, в порушення вимог чинного законодавства у встановленому законом порядку, своєчасно не повідомила його про прийняту постанову, чим порушила його права на оскарження цієї постанови.
З урахуванням вищезазначеного, просив: визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Луганській області № 1534 від 15.10.2012 р., в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ; визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України у Луганській області № 339 о/с від 15.10.2012 р., в частині звільнення його - ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; поновити його-ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції (за рахунок коштів місцевого бюджету) сектору дільничних інспекторів міліції Лутугинського РВ ГУ МВС України у Луганській області.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та зазначили, що вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В наданих до суду запереченнях відповідачем-1 зазначено про необхідність відмовити в задоволенні позову з наведених нижче підстав.
Позивача було звільнено з ОВС за п. 64 «є» (порушення дисципліни) «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС». Підставою для накладання дисциплінарного стягнення є дисциплінарний поступок, який виразився в тому, що 12.07.2012 працівниками УСБУ в Луганській області відносно ДІМ СДІМ Лутугинського РВ ГУМВСУ ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 за фактом вступу у вересні 2011 року у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_4, що виразилось у вимаганні та отриманні від останнього незаконної грошової винагороди у сумі 1 000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності за фактом заподіяння тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_5 був складений протокол № 27 про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
10.08.2012 постановою Артемівського районного суду м. Луганська провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача за ч.1 ст. 172-2 КУпАП було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, прокуратурою Артемівського району м. Луганська до Апеляційного суду Луганської області було подано відповідний протест, за результатами розгляду якого постановою зазначеного суду від 20.09.2012 винесена Артемівським районним судом м. Луганська постанова від 10.08.2012 була скасована, а ДІМ СДІМ Лутугинського РВ ГУМВСУ ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-2 КУпАП, але у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 38 КУпАП, його було звільнено від адміністративної відповідальності.
Таким чином, як вказав відповідач, виконуючи вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме абзац 2 ч. 2 ст. 22 особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
З приводу посилання позивача на той факт, що він не скоював корупційного діяння та в свою чергу дисциплінарного проступку, відповідачем зазначено, що вказане не відповідає дійсності з огляду на те, що в матеріалах службового розслідування є постанова Апеляційного суду Луганської області від 20.09.2012р., в якій чітко зазначено, що ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-2 КУпАП. З приводу твердження позивача, що рішення апеляційного суду Луганської області прийнято на підставі незаконних дії прокуратури Лутугинського району, та проведено без його участі не може братися до уваги з огляду на те, що прийняття рішень, законність дії вищевказаних органів повинно надаватися контролюючими інстанціями. Позивач жодного документу який підтверджував би факт незаконних дій з боку Апеляційного суду Луганської області та Прокуратури Лутугинського району не надав. Приймаючи до уваги наведене, відповідач зазначає, що ГУМВСУ діяло в межа компетенції, наданих законом. Таким чином жодних підстав для задоволення позовних вимог позивача не має. А тому, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУМВС України в Луганській області відмовити в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 15 частини першої, статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України „Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-XII, із змінами, внесеними згідно із Законом № 5483-VI від 20.11.2012, чинний на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із преамбулою Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-XII, із змінами, внесеними згідно із Законом № 5483-VI від 20.11.2012, вказаний Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Закон також визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно зі статтями 9, 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом Законів пропро працю України.
Відповідно до абзацу 2 п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї, зокрема, Законом України „Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення).
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 4.08.2003 р. та був звільнений 15.10.2012р., згідно Трудової книжки. (а.с.7). За час перебування на службі в органах внутрішніх справ він отримав звання старшого лейтенанта міліції.
На час звільнення зі служби позивач працював на посаді дільничного інспектора Лутугинського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області.
26.08.2011р. дільничним інспектором Лутугинського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_1 по заяві ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, за відсутністю ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України, по ст. 6 п. 2 КПК України.(а.с.57)
15 червня 2012 р. до прокуратури Лутугинського району у Луганській області з УСБУ надійшли матеріали за заявою ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 та інший співробітник вимагали від нього гроші за не притягнення його по заяві ОСОБА_5, до кримінальної відповідальності і отримали від нього 1000 гривень.
25 червня 2012 р. прокуратурою Лутугинського району у Луганській області по вказаних матеріалах відносно ОСОБА_1 та іншого співробітника відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях ознак злочину, по ст. 6 п. 2 КПК України.
2 липня 2012 р. вказана постанова була скасована прокуратурою Луганської області. (а.с.49).
9 липня 2012 р. прокуратурою Лутугинського району у Луганській області по вказаних матеріалах відносно ОСОБА_1 та іншого співробітника було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях ознак злочину, по ст. 6 п. 2 КПК України. (а.с.49-52).
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду. (а.с.53-54).
13 серпня 2012 р. Лутугинським районним судом Луганської області було скасовано постанову від 9 липня 2012 р. прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 та іншого співробітника, ознак злочину, по ст. 6 п. 2 КПК України. Справу направлено для проведення додаткової перевірки.(а.с.55-56).
03 вересня 2012р. прокуратурою Лутугинського району у Луганській області по вказаних матеріалах було зазначено, що в діях ОСОБА_1 формально містяться ознаки злочину. Проте, через малозначність не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли істотної шкоди, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 та іншого співробітника було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях ознак злочину, по ст. 6 п. 2 КПК України. .(а.с.16-17).
Вказана постанова не оскаржена та не скасована.
11 липня 2012 р. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП (одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 грн., яке мало місце 03.09.2011 р.). (а.с.8).
10 серпня 2012 р. Артемівським районним судом м. Луганська було провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.(а.с.8 оборотн. стор.).
20 вересня 2012р. апеляційним судом Луганської області за протестом прокурора, постанова Артемівського районного суду м. Луганська від 10 серпня 2012 р. відносно ОСОБА_1 була скасована. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 172-2 ч. 1 КУпАП та звільнено від покарання у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. (а.с.9 оборотн. стор.).
Рішення апеляційного суду Луганської області не оскаржено та воно набрало законної сили.
На підставі зазначеного, 15 жовтня 2012 р. Головним Управлінням МВС України в Луганській області було проведено службове розслідування, згідно висновків якого, з посиланням на висновки прокуратури Лутугинського району у Луганській області про те, що в діях ОСОБА_1 формально містяться ознаки злочину, але, через малозначність не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли істотної шкоди, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 та іншого співробітника було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях ознак злочину, по ст. 6 п. 2 КПК України та на рішення від 20 вересня 2012р. апеляційного суду Луганської області, було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни). (а.с.38-45).
На підставі висновку службового розслідування Головним Управлінням МВС України в Луганській області було винесено наказ № 1534 від 15.10.2012 р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ України за п.64 «є» (за порушення дисципліни). (а.с.36-48).
На підставі цього, Головним Управлінням МВС України в Луганській області було винесено наказ № 339 о/с від 15.10.2012 р. про звільнення ОСОБА_1 з органів МВС України за п.64 «є» (за порушення дисципліни).(а.с.6).
З наказами позивач був ознайомлений у той же день.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницькім складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
При проходженні служби в органах внутрішніх справ особи рядового та начальницького складу мають дотримуватися вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту ОВС, згідно яких працівники міліції повинні додержувати норм професійної етики, не вчиняти дій, що можуть призвести до втрати незалежності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку, виконувати накази начальників, проходити службу там, де це викликано інтересами і обумовлено наказами, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку та інше.
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна в ОВС базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу серед інших дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу, дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм, Накази ГУМВС України у Луганській області в частині звільнення зі служби позивача, прийняті відповідно до вимог закону, підстав для поновлення позивача на посаді судом не встановлено, а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, яким чином порушено його права при його звільненні - Лутугинським РВ УМВС України у Луганській області, до якого він також звернувся з позовом.
Стосовно посилання позивача на те, що, оскільки у судове засідання до апеляційного суду Луганської області його ніхто не викликав і засідання пройшло без його участі та що про наявність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 3.09.2012 р., також його не повідомлено, а тому він не мав можливості у встановленому законом порядку оскаржити ці рішення, тому на думку позивача, підстави для його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи тому що, на його думку, він ніяких порушень дисципліни, в тому числі - корупційних діянь не вчиняв, а рішення апеляційного суду Луганської області, яке стало підставою для його звільнення прийняте на підставі, на думку позивача, незаконних дій прокуратури Лутугинського району, яка, як вважає позивач, у встановленому законом порядку, своєчасно не повідомила його про прийняту постанову, чим порушила його права на оскарження цієї постанови, і зазначене є підставою для задоволення його позову, суд зазначає наступне.
З наведеного видно, що фактично позивачем оскаржується рішення апеляційного суду Луганської області та висновки прокуратури Лутугинського району у Луганській області щодо відмови в порушенні кримінальної справи
Проте, суд відносно цього зазначає, що Луганський окружний адміністративний суд не наділений Законом перевіряти, надавати оцінку чи переглядати рішення апеляційного суду Луганської області та висновки прокуратури Лутугинського району у Луганській області щодо відмови або порушенні кримінальних справ.
Рішення апеляційного суду, на яке посилається позивач, позивачем не оскаржено та набрало законної сили
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження вимог, про задоволення яких просить суд.
У зв'язку з цим, та вищезазначеним, суд прийшов до висновку, що у задоволенні вимог позивача слід відмовити, так як вказане позивачем, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки в задоволені позовних вимог позивачу відмовлено, судом питання про стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління МВС України у Луганській області, Лутугинського РВ УМВС України у Луганській області про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України у Луганській області №1534 від 15.10.2012р. в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення- звільнення з органів внутрішніх справ; визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України у Луганській області №339 о/с від 15.10.2012р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлення його на посаді, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2012 року.
Суддя Н.В. Мирончук