Категорія №11.5
Іменем України
14 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9789/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирончук Н.В.
за участі секретаря - Стройної О.А.
за участю представників сторін:
позивача - не прибув,
відповідача - не прибув,
третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ в м.Свердловську про стягнення боргу від 25.08.2010р. за №Ю-67/5,
10 грудня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання дій державного виконавця неправомірними та прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ в м.Свердловську про стягнення боргу від 25.08.2010р. за №Ю-67/5.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.06.2010р. Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції було надано на примусове виконання вимогу Ю-67/5 від 28.05.2010р. про сплату боргу з ЗАТ «Чарівне дійво» у сумі 1223,34грн.
04.12.2012р.на адресу УПФУ в м.Свердловську Луганської області надійшла постанова Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 30.10 2012р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»
На думку позивача, вказана постанова є незаконною.
У зв'язку з чим, позивач просить визнати дії Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції незаконними, скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 30.10 2012р. про повернення виконавчого документу стягувану, прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ.
11 грудня 2012 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ЗАТ «Чарівне дійво».
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розглянути справу за його відсутністю.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що 21.06.2010 Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції було надано на примусове виконання вимогу Ю-67/5 від 28.05.2010р. про сплату боргу з ЗАТ «Чарівне дійво» у сумі 1223,34грн.
(а.с. 8).
Зазначена заява Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про відкриття виконавчого провадження зареєстрована Відділом державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції - 21.06.2010. (а.с. 8).
Відділом державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції винесено постанову 30.10 2012р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.10).
Зазначена постанова надійшла на адресу УПФУ в м.Свердловську Луганської області - 04.12.2012р.(а.с.9).
Позивач з позовом до суду звернувся 10 грудня 2012р., от же, строк звернення до суду позивачем не порушено.(а.с.2).
Відповідно до п.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Така вимога про сплату боргу УПФУ в м.Свердловську Луганської області була складена. (а.с.11).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У відповідності до статті 3 Закону, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є вимоги Пенсійного фонду України.
Виходячи з вимог ст. 5 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 25 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 18 Закону встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані,дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Нормами ч. 1 статті 47 Закону України, встановлено перелік обставин, коли Державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, а саме, коли:
1) є письмова заява стягувача;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення
йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої
участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі
документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частиною 2 та 3 цієї статті зазначено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.
Нормами ч. 4 статті 47 Закону України, зазначено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується
начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відділом державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції 30.10 2012р. повернуто виконавчий документ стягувачу, керуючись п.9 ч.1 ст. 47
Закону України «Про виконавче провадження».(а.с.10).
Повертаючи виконавчий документ стягувачу, відповідач керувався тим, що відносно ЗАТ «Чарівне дійво». Порушено провадження у справі про банкрутство та на нього розповсюджується дія мораторію. Проте, згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», термін - мораторій на задоволення вимог кредиторів, це - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Відділом державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції неправомірно винесено постанову 30.10 2012р. про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», яка виходячи із вищенаведеного, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки, як вже було встановлено судом, у даному випадку відповідач повинен був прийняти рішення про зупинення виконавчого провадження рішення.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження № 21311151 від 30.10.2012 такою, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, вимоги позивача про визнання дій Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції незаконними та зобов'язання прийняти до примусового виконання вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Як зазначалось, Законом України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано право вирішувати питання про повернення виконавчого документу стягувачу. Дії державного виконавця щодо прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу самі по собі не мають правових наслідків. Такі наслідки в даному випадку має безпосередньо оскаржувана постанова, яка перешкоджає позивачу здійснювати передбачені законом функції.
Тому, на думку суду, належним та достатнім способом захисту прав позивача є саме скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу виконавчого провадження № 21311151 від 30.10.2012.
Крім того, в силу норм ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відтак, вирішення питання про прийняття на примусове виконання вимоги, відповідно до зазначеного Закону віднесено виключно до компетенції органів Державної виконавчої служби, та не віднесено до компетенції адміністративного суду.
Таким чином, підстави для прийняття на примусове виконання вимоги № Ю-67/5 від 25.08.2010, у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЗАТ «Чарівне дійво», про визнання дій державного виконавця неправомірними та прийняти на примусове виконання вимогу УПФУ в м.Свердловську про стягнення боргу від 25.08.2010р. за №Ю-67/5, задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції № 21311151 від 30.10.2012.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.В. Мирончук