Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-269/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Брегея Р.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління»(далі -Товариство) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Олерон» (далі -Товариство 2)) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство звернулося до суду з позовом до фіскального органу про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86037 грн. та накладено штрафну санкцію - 1 грн.
Ухвалою суду від 27 січня 2012 року залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача Товариство 2 (Том 1 а.с.1).
Представник позивача підтримав вимоги заяви.
Стверджував, що від укладення договору поставки нафтопродуктів з Товариством 2 впродовж періоду, котрий перевірявся, настали реальні правові наслідки, що обумовлювались ним.
А тому, вважає, що Товариство правомірно сформувало в податкових деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів суми податкового кредиту за цим правочином.
Представник Товариства 2 до суду не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (Том 1 а.с.75, 154, 211, 221).
Представники відповідача заперечували стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що договір, котрий уклав позивач зі згаданим контрагентом впродовж періоду, який перевірявся, не спрямовувався на реальне настання наслідків, що обумовлювалися ним.
На їх думку, доказом того є акт перевірки діяльності Товариства 2.
11 грудня 2012 року суд прийняв ухвалу про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.95).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 01 січня 2011 року Товариство (покупець) та Товариство 2 (продавець) уклали договір поставки нафтопродуктів (Том 1 а.с.30).
Згідно видаткових накладних від 29 січня, 10, 30 березня, 06, 11, 15, 21 квітня, 16, 23 травня 2011 року Товариство 2 поставило Товариству товар на загальну суму 559598,02 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 93266,33 грн.) (Том 1 а.с.31, 33, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 52).
В цей же період Товариство 2 виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с.32, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 51, 53, Том 2 а.с.2-41).
Товариство виконало зобов'язання перед Товариством 2, сплативши кошти у безготівковій формі (Том 1 а.с.54-64).
Перевезенням товару займалось Товариство 2 відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 1 а.с.36, 39, 42, 45, 48, Том 2 а.с.42-45).
В період з 14 по 17 жовтня 2011 року відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством 2 впродовж січня, березня-травня 2011 року (Том 1 а.с.121).
За результатом перевірки ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення (Том 1 а.с.12-23).
Так, вони дійшли висновків, що правочин, котрий уклали Товариство та Товариство 2, є нікчемним, оскільки не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювались ним.
Висновок ревізорів містить послання на акт перевірки діяльності Товариства 2.
Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року на 26233 грн., за березень 2011 року -14847 грн., за квітень 2011 року -21570 грн., за травень 2011 року -23387 грн. та накладено штрафну санкцію - 1 грн. (Том 1 а.с.24).
Впродовж з 09 по 15 вересня 2011 року відповідач провів невиїзну документальну позапланову перевірку діяльності Товариства 2 з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Технорес», ПП «Нафтобудком», ПП «Украгропродукт»впродовж з 01 листопада 2010 року по 31 травня 2011 року (Том 1 а.с.124-142).
Під час перевірки ревізори не досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства 2.
Так, вони дійшли висновків, що Товариство 2 впродовж цього часу укладало договори стосовно придбання та подальшого продажу нафтопродуктів, які не спрямовувались на реальне настання правових наслідків, котрі обумовлювались ними.
Керівник фіскального органу погодився з висновками ревізорів лише частково, оскільки 30 вересня 2011 року прийняв податкове повідомлення рішення, яким Товариству 2 збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 54444 грн. та застосував штрафну -143 грн., щодо придбання продукції, котру платник податків використав у власній господарській діяльності (не реалізовував) (Том 1 а.с.170).
Товариство 2 оскаржило податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року позов Товариства 2 задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення (Том 2 а.с.84-86).
Задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку, що Товариство 2 правомірно включило до податкового кредиту суми коштів з податку на додану вартість, які сплачені продавцям за придбання нафтопродуктів.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що Товариство 2 придбавало у своїх контрагентів нафтопродукти.
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.
Надалі акт вивчає керівник фіскального органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.
У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.
Зокрема, цією нормою права передбачено, що фіскальний орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.
Судом встановлено, що за результатом проведення перевірки діяльності Товариства 2 податкова інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення, яке надалі визнано апеляційним судом протиправним та скасоване.
Водночас, відповідач не звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклало Товариство 2, в тому числі і з позивачем, нехтуючи повноваженнями, передбаченими пунктом 11 частини 1 статті 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.
Проводячи перевірку діяльності позивача, податкові ревізори посилались на акт перевірки Товариства 2 як незаперечний доказ недійсності його правочину.
Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.
Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення фіскального органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, котрим встановлені певні обставини, показання свідків, тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочину, який уклали Товариство та Товариство 2.
За таких обставин рішення відповідача щодо збільшення позивачу розміру грошового зобов'язання та накладення штрафної санкції з податку на додану вартість є протиправним.
Більше того, в судовому засіданні Товариство надало суду достатню кількість доказів (які не бажав оцінювати відповідач при проведенні перевірки) щодо виконання ним та його контрагентом зобов'язань за правочином.
Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (податкові та видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення).
Оскільки фіскальний орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.
Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
Разом з тим, слід зазначити, що апеляційний суд, розглядаючи позов Товариства 2, встановив реальність господарських операцій стосовно придбання нафтопродуктів.
Таким чином, Товариство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість суми коштів за договором, укладеним з Товариством 2, відповідно до приписів пункту 2 статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товарів (надання послуг), що підтверджено податковою накладною).
Отже, позов необхідно задовільнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 07 листопада 2011 року, яким товариству з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86037 грн. та накладено штрафну санкцію -1 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Світловодське кар'єроуправління»судові витрати у сумі 860,37 грн. шляхом безспірного списання коштів із рахунка Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей