Провадження № 22-ц/490/8702/12 Справа № 2/422/1979/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Каратаєвої Л.О.
суддів Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
при секретарі Горлаковій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про поновлення строку звернення з позовом до суду, визначення середньомісячної заробітної плати, стягнення не донарахованої і недоплаченої суми щомісячних страхових виплат та зобов'язання вчинити певні дії , -
У серпні 2011 року позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те що, з березня 1970 року працювала водієм на АТ «АТП № 11264». У липні 1981 року у зв'язку з професійним захворюванням вона була визнана інвалідом праці. Згідно висновку МСЕК, акт № 149 від 12 жовтня 1993 року, позивачці було встановлено безстрокову другу групу інвалідності, пов'язану з професійним захворюванням і втратою працездатності 80 %. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2000 року з Дніпропетровського акціонерного АТП № 11264 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування втраченої заробітної плати, пов'язаної з професійним захворюванням щомісячно було стягнуто 75 гривень 12 коп. по життєво, а на побутове обслуговування щомісячно по життєво - 8 грн.50 коп. Але під час ухвалення рішення судом не було враховано зростання середньої заробітної плати водія категорії «С»(3 класу) за період з 1998 по 2000 роки і не зазначено, з розміру якої середньомісячної заробітної плати здійснено розрахунок щомісячних виплат. Після утворення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та передачі підприємством особової справи позивача відповідачу, виплати продовжували здійснюватися Фондом з 5 жовтня 2001 року по 1 вересня 2008 року. Протягом періоду з 1 вересня 2008 року по 1 січня 2010 року виплати було припинено у зв'язку з виїздом ОСОБА_2 на постійне місце проживання до Німеччини, а з січня 2010 року, після її повернення в Україну - поновлено у розмірі, встановленому рішенням суду від 15 серпня 2000 року. Позивачка вважає, що відповідачем невірно нараховуються та виплачуються необхідні до сплати їй суми, оскільки вони здійснюються без врахування зростання середньої заробітної плати у відповідній галузі національної економіки. Крім того, відповідачем невірно проводиться індексація страхових виплат. Позивачка у своєму позові, а її представник у ході судового засідання, просили суд поновити строк звернення з позовом до суду; визнати середньомісячну заробітну плату ОСОБА_2 перед настанням ступеня втрати 80 % професійної працездатності на АТ «АТП № 11264»у розмірі 199 гривень 80 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача недонараховану та недоплачену суму щомісячних страхових виплат у зв'язку з втратою 80 % професійної працездатності на виробництві за період з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2012 року у розмірі 8 350 грн. 38 коп., індексацію сум щомісячних страхових виплат за період з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2012 року у розмірі 431 грн. 61 коп., а всього 8 781 грн. 99 коп.; зобов'язати відповідача з 1 січня 2012 року пожиттєво продовжити проводити перерахунок і виплачувати позивачу належні до сплати суми з розрахунку середньомісячної заробітної плати перед настанням ступеня втрати 80 % професійної працездатності на виробництві у розмірі 199 грн.80 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 з 17 березня 1970 року працювала на АТП № 11264 водієм. 13 січня 1982 року була звільнена у зв'язку з виходом на пенсію у зв'язку з інвалідністю.
Згідно довідки серії ВТЕ-29 № 028211 з 19 жовтня 1993 року позивачці безстроково було встановлено другу групу інвалідності, як пов'язана професійним захворюванням, з втратою 80 % працездатності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2000 року з Дніпропетровського акціонерного АТП № 11264 на користь Герман
С.Ф. було стягнуто в рахунок втраченого заробітку щомісячно 75 грн. 12 коп.
пожиттєво, а також на побутовий догляд щомісячно пожиттєво 8 грн.50 коп.
З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі Закон).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали у встановленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено у судовому порядку.
Абзацом 7 п. З розділу XI «Прикінцеві положення»Закону встановлено, що передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.
Згідно акту прийому-передачі № 587.1 від 5 жовтня 2001 року документи позивача АТП № 11264 відповідачу були передані разом з довідкою від 4 жовтня 2001року про розмір втраченого заробітку у розмірі 75 грн. 12 коп. та сумою витрат на побутовий догляд у розмірі 8 грн. 50 коп.
Відповідачем у довідці від 4 жовтня 2001 року позивачці було призначено належні до виплати суми, а витрати на необхідний побутовий догляд їй було нараховано відповідно до вимог п. 6 ч. 4 ст. 34 Закону, і згодом їх розмір перераховувався та збільшувався відповідно до чинного законодавства.
Постановою Фонду від 15 вересня 2008 року ОСОБА_2 було припинено виплату щомісячної грошової суми через відсутність міжнародної угоди з Німеччиною, до якої позивач виїхала на постійне місце проживання (а.с. 60).
На підставі заяв позивача від 29 грудня 2009 року та 21 січня 2010 року, які надійшли до відповідача, згідно вхідних штампів 18 січня 2010 року та 25 січня 2010 року відповідно, постановою Фонду від 9 квітня 2010 року з 19 січня 2010 року ОСОБА_2 було поновлено щомісячну страхову виплату у розмірі 178 гривень 25 коп. Страхову виплату було перераховано з урахуванням відповідного коефіцієнту за 2009 рік - 1,063 відповідно до п. 3.4.5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду № 24 від 27 квітня 2007 року.
Постановою від 9 квітня 2010 року позивачці було призначено виплати на побутове обслуговування у розмірі 186 гривень.
Згодом у зв'язку з виходом позивача на пенсію за віком постановою від 6 травня 2010 року їй було перераховано щомісячну страхову виплату, виплати провадилися з 25 березня 2010 року.
У подальшому, у встановленому порядку, відповідачем здійснювалися перерахування щомісячних страхових виплат та витрат на побутове обслуговування.
Не можна взяти до уваги посилання представника позивача на те, що в рішенні суду від 15 серпня 2000 року не було встановлено розмір середньої зарплати позивача, з якого в подальшому буде нараховуватися щомісячна страхова виплата, оскільки з урахуванням середнього заробітку ОСОБА_2, розмір якого був предметом дослідження при розгляді цивільної справи № 2-74/2000, рішенням суду було стягнуто з підприємства конкретну грошову суму, яка в подальшому виплачувалася АТП № 11264, а згодом відповідачем.
З тих самих підстав суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що не можуть бути прийняті до уваги твердження представника позивача щодо необхідності врахування при здійсненні страхових виплат зростання середньої заробітної плати у відповідній галузі національної економіки.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі.
З урахуванням положень ст. 5 ЦК України для регулювання правовідносин, що виникли між сторонами не можуть бути застосовані порядки призначення, перерахунку та розрахунку страхових виплат, затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року та № 24 від 27 квітня 2002 року.
Судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення недонарахованої та недоплаченої суми індексації сум щомісячних страхової виплати за період з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2012 року у розмірі 431 грн. 61 коп., оскільки постановами відповідача позивачу у встановленому поряду проводилася індексація страхових виплат за ті місяці, коли страхові виплати підлягали індексації.
Що стосується позовних вимог про визнання середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 перед настанням втрати працездатності на AT «АТП № 11264»у розмірі 199 грн. 80 коп. та зобов'язання відповідача з 1 січня 2012 року пожиттєво продовжити проводить перерахунок і виплачувати позивачу належні до сплати суми з розрахунку середньомісячної заробітної плати перед настанням втрати працездатності на виробництві у розмірі 199 грн. 80 коп., то суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки при розгляді даної справи суд позбавлений можливості вирішити це питання у зв'язку з тим, що рішенням суду від 15 серпня 2000 року було визначено належні до стягнення суми. Зазначене рішення набрало законної сили і позивачем оскаржено не було, а тому відповідачем вірно здійснюються усі нарахування та виплати позивачу.
Отже, твердження позивача про незаконність дій відповідача є недоведеними, тому місцевий суд правомірно відмовив у задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та тлумаченню чинного законодавства.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді