30.10.2012
Справа № 2-3782/11
№ 2/2704/649/12
Кат. 40
НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ ______________________________________________________________________
(повний текст)
30 жовтня 2012 року Нахімовський районний суд м.Севастополя в складі:
головуючого судді -Пекарініної І.А.
при секретарях - Сулейманові Н.Р., Карманові К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі, Рада опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, про визнання права постійного користування житловим приміщенням, зустрічним позовом Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення,
Позивач ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації та Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в якому просила суд визнати за ними право постійного користування квартирою АДРЕСА_1, та право на реєстрацію у неї.
Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1, яка була надана чоловіку ОСОБА_2 у 2001 році згідно рішення командування військової частини А 4515 в якості службової квартири, рішенням міської ради № 1937 від 15.05.2007, розпорядженням міської адміністрації № 439-р від 29.05.2007 та на підставі наказу Фонду комунального майна № 705 від 27.07.2007 була передана у комунальну власність міста Севастополя та на баланс КП «Жилсервіс-13», що позбавляє їх права на користування даною квартирою на законних підставах.
В свою чергу, до початку розгляду справи по суті Севастопольською міською державною адміністрацією в порядку ст. 123 ЦПК України був поданий зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення як самовільно зайнятої з огляду на відсутність у відповідачів за зустрічним позовом дозвільних документів, зокрема, ордеру на спірне житлове приміщення.
Ухвалою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 30.10.2012 позовні вимоги ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі, Рада опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, про визнання права на реєстрацію залишено без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити, проти вимог зустрічного позову заперечила у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів позовної заяви, в задоволенні якої просив відмовити, зустрічні позовні вимоги - задовольнити.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, до суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Визнаючи матеріали про права та взаємовідносини сторін достатніми, відповідно до положень ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що чоловіку ОСОБА_2 ОСОБА_4 як військовослужбовцю у 2001 році командуванням військової частини А 4515 була надана службова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана службова квартира була розподілена для проживання військовослужбовцю ОСОБА_4 та членам його сім'ї у кількості трьох осіб під час проходження служби в Збройних Силах України згідно рішення командування військової частини А 4515, яке було затверджено на засіданні житлової комісії, що підтверджується копією протоколу № 55 від 26.03.2001 року (а.с. 5,9,15).
На підставі рішення Севастопольської міської ради від 15.05.2007 № 1937 «Про надання дозволу на приймання у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська», розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 29.05.2007 № 439-р «Про приймання у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська», прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житловий фонд, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 від Міністерства оборони України.
Згідно наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 27.07.2007 № 705 «Про зарахування житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська на баланс комунального підприємства «Жилсервіс-13», БТІ і ДРОНМ СМР наказано зареєструвати житловий фонд ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська як об'єкти комунальної власності.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 119 Житлового кодексу України).
Відповідно до ст. 121 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Згідно ст. 122 Житлового кодексу України, яка кореспондується зі
ст. 58 Житлового кодексу України, на підставі рішення про надання
службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР.
З листа Нахімовського РВ УМВС України від 25.10.2008 року вбачається, що позивачі проживають у спірній квартирі з 2001 року без прописки та ордеру (а.с. 8). Шлюб з ОСОБА_4 позивачем розірвано 01.08.2007 року, що підтверджується відміткою ВРАЦС Нахімовського РУЮ м. Севастополя (а.с. 9 оборот).
Пунктом 34 Положення про надання службових житлових приміщень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями»передбачено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Отже, відсутність у позивачів належним чином оформленого ордеру на спірне житлове приміщення виключає можливість визнання за ними права постійного користування на зазначену вище квартиру.
Таким чином, дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Що стосується зустрічних позовним вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення як самовільно зайнятої з огляду на відсутність у відповідачів за зустрічним позовом дозвільних документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Слід зазначити, що в чинному законодавстві немає поняття самовільного зайняття жилого приміщення.
Відсутність ордеру на вселення, який відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, не завжди свідчить про самовільне його зайняття.
Так, як було встановлено судом вище, спірна службова квартира була розподілена для проживання чоловіку ОСОБА_2 військовослужбовцю ОСОБА_4 та членам його сім'ї у кількості двох осіб під час проходження служби в Збройних Силах України згідно рішення командування військової частини А 4515, яке було затверджено на засіданні житлової комісії.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі за зустрічним позовом постійно проживають у спірній квартирі з 2001 року, уклали договори на надання комунальних послуг, за отримання яких справно сплачують, а отже, на думку суду, вселення в жиле приміщення без ордера, відбувалося з відома органу, який ухвалив рішення про надання жилого приміщення, а саме з дозволу командира військової частини А 4515, на балансі якої на той час перебував житловий будинок по АДРЕСА_1, а тому не може вважатися самоуправним.
Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Відповідно до ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод»кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
За вищевикладених обставин, враховуючи відсутність доказів самовільного зайняття відповідачами спірного приміщення, суд вважає доводи зустрічного позову безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 9, 58, ч.3 ст. 116, 118, 119, 121, 122 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 16,26 Положення про надання службових житлових приміщень, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Севастопольської міської державної адміністрації, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, треті особи: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі, Рада опіки та піклування Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, про визнання права постійного користування житловим приміщенням, та зустрічного позову Севастопольської міської державної адміністрації до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -підпис
Копія вірна
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя І.А. Пекарініна