Справа № 1805/8286/2012
Провадження № 2/1805/2175/2012
(резолютивна частина)
11 грудня 2012 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Клімашевської І. В.
з участю секретаря Гребенькової О.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення авансу,
Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу в розмірі 8000,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 964,70 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) І. В. Клімашевська
Відповідає оригіналу:
Справа №1805/8286/2012
Провадження№2/1805/2175/2012
11 грудня 2012 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Клімашевської І. В.
з участю секретаря Гребенькової О.М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення авансу,
13 липня 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 з вимогою про стягнення сплаченої нею суми авансу в сумі 8000,00 грн., а також понесених витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог вказала, що відповідач є її знайомим, з яким вони домовились про продаж їй належного йому дачного будинку та земельної ділянки, які знаходяться в садівничому кооперативі «Фрунзенець». На підтвердження договору купівлі-продажу вона 05.11.2011 року передала відповідачу суму еквівалентну 1000 доларів США, а відповідач написав їй розписку про отримання вказаної суми грошей. В подальшому відповідач довгий час займався оформленням права власності на будинок та земельні ділянки, а потім їй стало відомо про те, що відповідач домовився про продаж дачних будинків та земельних ділянок іншій особі. За таких обставин, вона звернулась до відповідача про повернення сплаченої нею суми коштів, але відповідач ухиляється від добровільного повернення суми авансу, тому вона вимушена була звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали в повному обсязі та суду додатково пояснювали, що право власності відповідачем на земельні ділянки та дачні будинки на момент передачі суми авансу та складання розписки не було оформлено і ним навмисно під час досягнення домовленості щодо їх купівлі було зазначено більші межі земельних ділянок та, відповідно, завищену вартість. В подальшому, коли право власності відповідачем було оформлено, позивач дізналась про реальні межі земельних ділянок, що знаходяться у власності відповідача та вказала йому, що з урахуванням реальної площі зазначена ним вартість є завищеною. Оскільки відповідач не погодився на зменшення ціни, то вона відмовилась укладати договір купівлі-продажу та попросила його повернути сплачену нею суму авансу. Деякий час відповідач погоджувався повернути їй аванс, що підтверджується СМС повідомленнями, які він направляв їй. 16.03.2012 року вона зверталась до відповідача з письмовою вимогою про повернення сплаченої нею суми авансу. Цю письмову вимогу відповідач залишив без відповіді. У зв'язку з тим, що між нею та відповідачем договір купівлі - продажу земельних ділянок та дачного будинку не укладався та передана відповідачу грошова сума -8000,00 гривень є авансом, просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь цю суму авансу та всі понесені по справі судові витрати (судовий збір сплачений при подачі позову та заяв про забезпечення позову, а також витрати на правову допомогу).
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях з позовними вимогами не погодився, зазначаючи, що сплачена позивачем сума є не авансом а завдатком, про що чітко зазначено в розписці. Крім того, оскільки позивач сама відмовилась від укладання договору купівлі-продажу, про що зазначила в надісланій відповідачу письмовій відмові від 16.03.2012 року, то вважає, що сума завдатку відповідно до вимог ЦПК не підлягає поверненню та повинна залишитись у ОСОБА_4 За таких обставин просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що 05.11.2011 року ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 1000 доларів США (задаток) за дачні ділянки, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.6). Також в розписці вказано, що попередня домовленість на дачні ділянки 14 тисяч доларів США.
Згідно довідок наданих Сумською міською громадською організацією садівничим товариством «Фрунзенець», ОСОБА_4 є членом садового товариства «Фрунзенець» та з 14.05.2008 року він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 545 кв.м. (24.10.2012 року він продав цю земельну ділянку), а також з 11.11.2011 року - власником земельної ділянки АДРЕСА_2, площею 303 кв.м. (а.с.22, 64).
В судовому засіданні встановлено, що саме ці земельні ділянки мала бажання купити позивач. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував того факту, що на момент складання сторонами розписки за відповідачем не було оформлено права власності на одну із земельних ділянок та дачний будинок (право власності на будинок зареєстровано 28.02.2012 року). Крім того, пояснив що фактично відповідач користується земельними ділянками, які є більшими ніж вказано у правоустановчих документах, та саме фактичні межі земельних ділянок він мав намір продати позивачу, тому і була досягнута домовленість про суму в 14 тисяч доларів США.
Як вбачається з листа, який позивач направляла відповідачу 16.03.2012 року, ОСОБА_1 заявляла ОСОБА_4 про те, що її не влаштовує названа ним завищена площа запропонованих їй дачних ділянок з чого автоматично випливає завищена вартість дачних ділянок, а тому , враховуючи , що домовленості щодо зменшення ціни не відбувається, просила повернути їй суму сплаченого згідно розписки від 05.11.2011 року авансу (а.с.7).
Таким чином, договір купівлі-продажу дачних ділянок в установленому законом порядку сторонами укладений не був. Також стороною відповідача не заперечувалось, що в подальшому одна із даних ділянок була продана відповідачем іншій особі.
Суд встановив, що ОСОБА_4 отримані кошти позивачці не повернув.
Суть спору полягає в стягненні з відповідача суми, сплаченої в рахунок оплати вартості дачних ділянок, при цьому позивач посилається на те, що нею була сплачена сума 1000 доларів США (8000,00 грн.) як аванс, а сторона відповідача стверджує, що вказана сума є завдатом, та оскільки позивач відмовилася від укладання договору купівлі-продажу, на їх думку, ця сума повинна залишитись у ОСОБА_4
Суд не може погодитися з доводами відповідача, що між сторонами був укладений договір завдатку, а вважає, що була сплачена сума авансу, посилаючись на наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Вказані правовідносини регулюються нормами відповідної частини статті 570 ЦК України, при цьому передані кошти в залежності від обставин справи можуть підпадати під поняття "завдаток" або "аванс".
Зокрема, згідно ч.1 ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Наявну в матеріалах справи розписку відповідача про отримання 1000 доларів США в рахунок оплати вартості дачних ділянок не можна вважати договором, яким би стверджувались наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення договору купівлі-продажу.
Завдаток згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України є видом забезпечення виконання зобов'язання, згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Статтею 638 ЦК України встановлюється, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В розписці, на яку відповідач посилається як на договір завдатку сторони не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, зокрема не зазначено предмет договору -адреса дачних ділянок, їх точні розміри тощо.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, нерухомості укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Тому, в даному випадку наявну в матеріалах справи розписку, вчинену у письмовій формі не можна вважати договором завдатку, оскільки такий договір є нікчемним (ч. 1 ст.220 ЦК) і не породжує для сторін настання будь-яких правових наслідків.
Частина 2 ст. 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати.
Таким чином, суд визнає суму в розмірі 1000 доларів США, передану ОСОБА_4 позивачем авансом та оскільки відповідач не повертає позивачу аванс в добровільному порядку, суд вважає необхідним стягнути з нього суму авансу в примусовому порядку.
Разом з цим, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову в сумі 214,60 грн. (а.с.2,3). Слід зазначити, що вимога позивача про повернення їй сплачених сум судового збору при подачі заяв про забезпечення позову, є необґрунтованою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказані заяви розглянуто судом та відмовлено в їх задоволенні (а.с.15,16,18,21,23). За таких обставин, суд вважає, що вказані суми сплаченого позивачем судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України - до судових витрат відносяться і витрати на правову допомогу.
Згідно ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась за правовою допомогою щодо підготовки позову та забезпечення супроводження справи в суді, за що сплатила 1600,00 грн. (а.с.66), тому, враховуючи вищезазначене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу.
Визначаючи розмір, що підлягає стягненню, судом враховано, що адвокатом ОСОБА_2 в даній справі було проведено відповідні дії, необхідні для розгляду справи, в тому числі складено та подано позовну заяву, а також взято участь у судовому засіданні 11.12.2012 року тривалістю 69 хвилин.
Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік»з 01.10.2012 року складає 1118,00 грн.
Таким чином, з урахуванням часу, витраченого на підготовку та написання позову по справі та участі в судових засіданнях, розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, дорівнює:
- 1118,00 грн. х 40%=447,20 грн. -за підготовку позову;
- за кожний час представництва в суді: 1118,00 х40%= 447,20 грн. /60 хв. х 69 хв. = 517,50 грн.,
а всього: 447,20+517,50 = 964,70 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу в розмірі 8000,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн. і витрати на правову допомогу в розмірі 964,70 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) І. В. Клімашевська