"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/44786/12
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Ульяновського районного центру зайнятості на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 р. у справі №1170/2а-353/11 за позовом Ульяновського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року задоволено позов Ульяновського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року та закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що дана справа не підвідомча адміністративним судам.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Ульяновський районний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 4 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частини першої статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.
За змістом частини четвертої статті 50 КАСУ суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, установлених законом.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Згідно зі статтею 19 цього ж Закону, у якій визначено обов'язки і права державної служби зайнятості, остання, зокрема, має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в цьому випадку, слід віднести наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248, яким затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним. За правилами пункту 8 цього Порядку у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що спір, який розглядається, не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа -направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Як вбачається із ст. 220 КАСУ України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 227 КАСУ України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 КАСУ України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Ульяновського районного центру зайнятості задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 р. у справі №1170/2а-353/11 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: