Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
30 листопада 2012 р. № 2-а- 11055/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.
при секретарі судового засідання - Салацької Я.І..
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача -Лисенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова № 0000471722 від 28.04.2012 р. про визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість в сумі 114 891,59 грн. за основним платежем та 35 302,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про відсутність факту вчинення господарських операцій укладених з контрагентом фірмою "Кон-Стар" безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Представник відповідача, Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_3 пройшла передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набула правового статусу фізичної особи-підприємця, включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - НОМЕР_2, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Західній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.
17.04.2012 року Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3, рнокпп НОМЕР_2, з питання підтвердження взаємовідносин з фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ (22641484) їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад, грудень 2010р, січень - листопад 2011р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 17.04.2012р. №292/172/НОМЕР_2 (а.с., т.1).
Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6. п.201.7. п.201.10 ст.201 "Податкового кодексу України". Донараховано податку на додану вартість у сумі 114.891, 59 грн.
На підставі акту від 17.04.2012р. №292/172/НОМЕР_2 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 року № 0000471722 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 172.037,52 грн. (з яких за основним платежем -114.891,68 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -57.445,84 грн.) (а.с. 33, т.1).
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.
З наявних у справі документів вбачається, що 29 листопада 2010 року між позивачем ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Кон-Стар»був укладений договір купівлі-продажу товару Кедер TRNS (*100), чорний № 18А, предметом якого був товар - Кедер ТRNS (* 100), «чорний»в кількості 1000 од. (а.с.35-36, т.1).
03 січня 2011 року між фірмою «Кон-Стар»у формі ТОВ та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір поставки № 3, предметом якого є матеріали та фурнітура. В межах договору поставки були проведені господарські операції з поставки ФОП ОСОБА_3 наступних матеріалів та фурнітури: замок М56 (х100), ack nickel», замок М56 (х100), nickel», змійка 5 (х100), «148 червоний», змійка 5 (х100), «322 чорний».(а.с.36-а, т1.).
На момент укладання згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Як з'ясовано в ході розгляду справи потреба в укладанні даних правочинів була обумовлена необхідністю поставки ДП з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" товару - дорожніх сумок.
Вказаний довід відповідачем не спростований, згідно з ч.2 ст.71 КАС України.
Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті.
В межах здійснення господарських операцій ТОВ «Кон-Стар»були виписані: - податкові накладні № 1025 від 30.11.2010 р. на суму 18672,00 (в т.ч. ПДВ 3112,00 грн.); № 1051 від 08.12.2010 р. на суму 49956,53 грн. (в т.ч. ПДВ 8326,09 грн.); № 53 від 20.01.2011 р. на суму 40000,02 грн. (в т.ч. ПДВ-6666,67 грн.); № 190 від 28.02.2011 р. на суму 7534,94 грн. (в т.ч. ПДВ-1255,82 грн.); № 83 від 03.02.2011 р. на суму 81420,42 грн. (в т.ч. ПДВ-13570,07 грн.); № 189 від 28.02.2011 р. на суму 26365,06 грн. (в т.ч. ПДВ-4394,18 грн.); № 89 від 04.02.2011 р. на суму 373,44 грн. (в т.ч. ПДВ-62,24 грн.); № 111 від 31.03.2011 р. на суму 10128,30грн. (в т.ч. ПДВ-1688,08 грн.); № 53 від 18.03.2011 р. на суму 9599,04 грн. (в т.ч. ПДВ-1599,84 грн.); № 42 від 16.03.2011 р. на суму 93621,53 грн. (в т.ч. ПДВ-15603,59 грн.); № 15 від 04.03.2011 р. на суму 30000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-5000,00 грн.); № 35 від 12.04.2011 р. на суму 1262,24 грн. (в т.ч. ПДВ-210,37грн.); № 60 від 15.04.2011 р. на суму 31287,96 грн. (в т.ч. ПДВ-5217,66 грн.); № 21 від 07.06.2011 р. на суму 57729,66 грн. (в т.ч. ПДВ-9621,61 грн.); № 25 від 07.07.2011 р. на суму 2115,68 грн. (в т.ч. ПДВ-352,28 грн.); № 33 від 08.08.2011 р. на суму 8502,00 грн. (в т.ч. ПДВ-1417,00 грн.); № 51 від 11.08.2011 р. на суму 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ-3333,33 грн.); № 101 від 26.08.2011 р. на суму 47141,02 грн. (в т.ч. ПДВ-7856,84 грн.); № 104 від 27.10.2011 р. на суму 1617,88 грн. (в т.ч. ПДВ-269,98 грн.); № 98 від 25.10.2011 р. на суму 81401,40 грн. (в т.ч. ПДВ-13566,90 грн.); № 37 від 12.10.2011 р. на суму 1619,88 грн. (в т.ч. ПДВ-269,98 грн.); № 55 від 18.10.2011 р. на суму 485,96 грн. (в т.ч. ПДВ-80,99 грн.); № 56 від 18.10.2011 р. на суму 1943,86 грн. (в т.ч. ПДВ-323,98 грн.); № 69 від 20.10.2011 р. на суму 57453,42 грн. (в т.ч. ПДВ-9575,613,44 грн.); № 123 від 25.11.2011 р. на суму 3680,65 грн. (в т.ч. ПДВ-613,44 грн.); № 80 від 17.11.2011 р. на суму 3007,37 грн. (в т.ч. ПДВ-501,23 грн.); № 126 від 01.11.2011 р. на суму 2429,82 грн. (в т.ч. ПДВ-404,97 грн.) та - видаткові накладні: № 1050 від 10.12.2010 р. на суму 18672,00 грн. (в т.ч.ПДВ-3112,00 грн.); № 1051 від 10.12.2010 р. на суму 49956,53 грн. (в т.ч. ПДВ-8326,09 грн.); № 53 від 20.01.2011 р. на суму 40000,02 грн. (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.); № 83 від 03.02.2011 р. на суму 81420,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 13570,07 грн.), № 89 від 17.02.2011 р. на суму 373,44 грн. (в т.ч. ПДВ - 62,24 грн.); № 189 від 01.03.2011 р. на суму 26365,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4394,10 грн.), № 15 від 04.03.2011 р., № 191 від 16.03.2011 р., № 42 від 16.03.2011 р., № 192 від 17.03.2011 р.,№ 53 від 18.03.2011 р., № НІ від 31.03.2011 р.; № 35 від 12.04.2011 р. на суму 1262,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 210,37 грн.), № 60 від 15.04.2011 р. на суму 31287,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 5214,66 грн.); № 21 від 07.06.2011 р. на суму 57729,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 9621,61 грн.); № 25 від 07.07.2011 р. на суму 2113,68 грн. (в т.ч. ПДВ - 352,28 грн.); № 37 від 12.10.2011 р. на суму 1619,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 269,98 грн.), № 56 від 18.10.2011 р. на суму 1943,86 грн. (в т.ч. ПДВ - 323,98 грн.), № 55 від 18.10.2011 р. на суму 485,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 80,99 грн.), № 69 від 20.10.2011 р. на суму 57453,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 9575,57 грн.), № 98 від 25.10.2011 р. на суму 81401,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 13566,90 грн.), № 104 від 27.10.2011 р. на суму 1619,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 269,98 грн.); № 126 від 01.11.2011 р. на суму 2429,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 404,97 грн.), № 80 від 18.11.2011 р. на суму 3007,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 501,23 грн.), № 123 від 25.11.2011 р. на суму 3680,65 грн. (в т.ч. ПДВ - 613,44 грн.), що приєднані до матеріалів справи.
Оплата товару проводилась у безготівковій формі, на підтвердження цього залучені до матеріалів справи банківські виписки.
Транспортування товару здійснювалось ОК ВЕП "Держпром" відповідно до договору № 27/1 про надання автопослуг від 16.08.2011р. укладеного між ОК ВЕП "Держпром" та ФОП ОСОБА_3, та підтверджуються талонами замовника до подорожнього листа, що долучені до матеріалів справи.
Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.
В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.
Подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, підтверджується договором поставки № 1/111 К від 06.09.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ДП з іноземними інвестиціями «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»». Дорожні сумки були виготовлені Підприємством Олексіївської виправної колонії УДЦУ з ПВП Харківської області (№ 25), відповідно до договору про надання послуг промислового характеру № 33-11 від 03.01.2010 р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та Підприємством Олексіївської виправної колонії УДЦУ з ПВП Харківської області (№ 25), предметом якого є послуги по зборці сумки.
Зазначене відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано, підтверджуються витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами, що приєднані до матеріалів справи.
За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про неправомірне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з встановленням факту відсутності реально вчиненої господарської операції між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фірмою "Кон-Стар" з посиланням виключно на висновки акту перевірки № 256/23-03-05/24641484 від 23.02.2012р. складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо контрагента позивача.
Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.
Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.
Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.
Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару.
Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні спірних правочиінв взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нереальність вчинення господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6. п.201.7. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова № 0000471722 від 28.04.2012 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61023, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1501,94 грн. (одна тисяча п'ятсот одна грн. 94 коп.).
4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови буде виготовлений 05.12.2012 року.
Суддя Старосєльцева О.В.