"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/9796/12
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 12.07.2007 року по 18.02.2010 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена виплата учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанцій дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що зазначеним вище Законом Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні
розміри компенсацій і допомоги, зокрема, допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Частиною 1 ст. 67 вказаного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати.
Судами враховано, що пункт 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 вказаного Закону визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 року.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України»у ст. 48 Закону внесено зміни, а саме: щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Однак зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або
їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме норми ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007-2008 роки, а не Постанови Уряду, якими було встановлено конкретні розміри допомоги.
Водночас, залежно від дати здійснення відповідачем виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2008 роках мало бути визначено судами, який із наведених вище законів слід застосувати для розв'язання цього спору. Однак судами цього зроблено не було. Матеріали справи містить інформацію про розмір виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за кожний пік, однак залишилося нез'ясованим, коли саме, тобто в період дії якого із законів позивачу перераховано відповідачем грошова допомога, та, у зв'язку з цим, чи було реалізовано зазначеною виплатою у 2007-2008 роках право позивача на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про дату виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2008 роках, необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення відповідачем розміру допомоги позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ст. 220 КАС України не може зробити суд касаційної інстанції. Тому справу в частині задоволення позовних вимог за 2007 та 2008 роки слід направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
При новому розгляді судам слід врахувати наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
У частині, що стосується задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 та 2010 роки, то судові рішення судом касаційної інстанції залишаються без змін, оскільки законами України про державний бюджет на відповідні роки зміни в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не вносилися, дія зазначеної норми не зупинялася, а тому відповідач при нарахуванні та виплаті грошової допомоги діяв неправомірно.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року скасувати в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та в цій частині справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: підписи