"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/68162/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Коростенському районі Житомирської області на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2011 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Коростенському районі Житомирської області про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів, -
В жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення не до виплачені кошти передбачені ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 16786,50 грн. за період з 01.04.2009 року по 01.09.2009 року, та з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано дії неправомірними та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.04.2010 року по 1.10.2010 рік в розмірі 10569 грн.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення конкретних сум з Управління Пенсійного фонду України в Коростенському районі Житомирської області, а саме 1056 грн. та в частині задоволення позову за період з 01.04.2010р. по 12.04.2010р. залишено позов у вказаній частині без розгляду, а в частині невиплати в повному обсязі позивачу коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в період з 13.04.2010р. по 01.10.2010р. дії визнані неправомірними та зобов'язано здійснити відповідний перерахунок за вказаний період. Позов у частині вимог за період з 01.04.2010 року по 12.04.2010 року залишено без розгляду. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, перебуває на обліку у відповідача як непрацюючий пенсіонер за віком, має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії і має право на отримання передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплати до пенсії в розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена доплата здійснювалася позивачу в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру доплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, тоді як Постановою Уряду № 836 істотно звужується обсяг встановлених законом прав позивача.
При цьому суди вірно зазначили, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, а тому відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 39 зазначеного Закону.
Отже, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання дій відповідача щодо призначення та виплати доплати до пенсії у розмірі, який не відповідає ст. 39 вказаного Закону неправомірними; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплати доплати до пенсії відповідно до вказаної норми з 12 квітня 2010 року по 1 жовтня 2010 року із застосуванням вимог ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Коростенському районі Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року та в не скасованій частині постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: підписи