Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/15355/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
при секретарі Бабло В.Е.
за участі
представника позивача Скрипнік О.О.,
представника відповідача Каменської І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про відшкодування сум сплачених пенсій з регресних вимог у сумі 214442,84 грн.,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, (далі - Позивач або УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, (далі -Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило суд стягнути з Відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій в сумі 214442,84 грн., в тому числі:
- відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності (каліцтво СНД) в сумі 1998,52 грн.;
- відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги, призначеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, в сумі 208603,56 грн.;
- відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 538,88 грн.;
- відшкодування витрат допомоги на поховання в сумі 3301,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ в період з червня по вересень 2012 року здійснило виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також державної адресної допомоги та допомоги на поховання.
Посилаючись на правові норми, які містяться в Законі України «Про пенсійне забезпечення», Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Угоді про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Позивач стверджував, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовилося відшкодувати витрати, по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з Відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надала пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, надала заперечення на адміністративний позов в яких зазначила, що державна адресна допомога не є складовою пенсії, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України некомерційна самоврядна організація, яка не є органом державної влади, як наслідок, він не відповідає за зобов'язаннями держави, включаючи виплати пенсії особам, які постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
В червні-вересні 2012 року УПФУ здійснило виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплату державної адресної допомоги, допомоги на поховання та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати до Відділення Фонду.
Відділення Фонду не прийняті до відшкодування витрати, здійснені УПФУ, на загальну суму 214442,84 грн., в тому числі:
- виплати особам, які отримали травми за межами України, - ОСОБА_3 (577,04 грн. - основний розмір пенсії, 9,00 грн. - поштовий збір, 2792,96 грн. - державна адресна допомога, 43,58 грн. - поштовий збір); ОСОБА_4 (600,00 грн. - основний розмір пенсії, 2770,00 грн. - державна адресна допомога); ОСОБА_5 (800,00 грн. - основний розмір пенсії, 12,48 грн. - поштовий збір);
- виплати особі, якій призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - ОСОБА_6 (534,64 грн. - основний розмір пенсії, 4,24 грн. - поштовий збір, 2599,46 грн. - державна адресна допомога, 20,52 грн. - поштовий збір);
- виплати державної адресної допомоги на суму 207625,67 грн. та поштовий збір в сумі 977,89 грн., що встановлено на підставі відповідного розрахунку, актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та таблиць розбіжностей.
- виплати допомоги на поховання ОСОБА_7 (1600,00 грн. - основний розмір пенсії, 12,64 грн. - поштовий збір); ОСОБА_8 (1676,00 грн. - основний розмір пенсії, 13,24 грн. - поштовий збір)
ОСОБА_3 постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 2 жовтня 1988 року на території колишньої РРФСР, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 4.
Згідно з витягом з акту огляду у МСЕК № 078261 ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво.
ОСОБА_5 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 31 травня 1990 року на території колишньої РРФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві за № 15/90.
Зміст витягу із акту огляду у МСЕК № 085778 свідчить про те, що ОСОБА_5 встановлена друга група інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
ОСОБА_4 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 7 грудня 1974 року на території колишньої АРСР, що встановлено на підставі акта про нещасний випадок на виробництві.
ОСОБА_4 встановлена друга група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, про що свідчить витяг із акту огляду у МСЕК № 253759.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_10, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що свідчать розпорядження від 16 грудня 2009 року № 121/35, виписка з протоколу № 1808 від 22 жовтня 1969.
Факт смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за № 73, та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 27 жовтня 2009 року.
Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату державної адресної допомоги суд відзначає наступне.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, (далі -Закон № 1058-ІV), непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», (далі -Постанова № 265), встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
За змістом п.4 Постанови № 265 виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Частиною 3 ст.30 та ч.8 ст.36 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, (далі -Закон № 1105-ХІV).
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога не включається.
Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, (далі -Порядок), передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Аналіз положень Постанови № 265, якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така виплата не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, суд врахує те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до ст.46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Отже на підставі системного тлумачення наведених вище правових норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, (постанови від 6 червня 2011 року по справі № 21-57а11, від 20 червня 2011 року по справах № 21-59а11 і № 21-118а11, від 19 грудня 2011 року по справі № 21-397а11, від 20 лютого 2012 року по справі № 21-462а11), суд дійшов висновку про те, що вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги задоволенню не підлягають.
З приводу вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності громадянам, які отримали трудове каліцтво за межами України, суд відзначає наступне.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, (далі -Закон № 1788-ХІІ), передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Абзацом 2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом «а» ч.1 ст.27 Закону № 1788-XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Правові норми, закріплені ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Судом встановлено, що громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 постраждали внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на території колишніх республік СРСР, (нині - держави СНД), тому страхувальником, який має відшкодувати витрати УПФУ на виплату зазначеним особам пенсії по інвалідності є Відділення Фонду.
Отже вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 (577,04 грн. - основний розмір пенсії, 9,00 грн. - поштовий збір), ОСОБА_4 (600,00 грн. -основний розмір пенсії); ОСОБА_5 (800,00 грн. - основний розмір пенсії) є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладену правову позицію щодо відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги, суд не вбачає правових підстав для покладання на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги ОСОБА_3 (2792,96 грн. - адресна допомога, 43,58 грн. - поштовий збір) та ОСОБА_4 (2770,00 грн. - державна адресна допомога), а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Стосовно вимог УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_6 суд відзначає наступне.
Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону № 1105-ХІV, дозволяють дійти висновку про те, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 1 Закону № 1105-ХІV встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1105-ХІV, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Закону № 1105-ХІV.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Закону № 1105-ХІV.
За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Закону № 1105-ХІV, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Закону № 1105-ХІV за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 ст.26 Закону № 1105-ХІV передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Приймаючи до уваги те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Закону № 1105-ХІV, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Абзацом 2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Частиною 8 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону № 1105-ХІV.
Статтею 21 Закону № 1105-ХІV визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.
Відповідно ст.28 Закону № 1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із ст.21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Згідно з положеннями ст.33 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з п.п. «д» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є : 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_10 ОСОБА_9 знаходилась по догляду за дитиною до досягнення нею 8-річного віку, отже, вона належить до категорії непрацездатних осіб в розумінні ст.33 Закону № 1105-ХІV(а.с. 59). До аналогічного висновку дійшов Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 18 жовтня 2012 року по справі № 2а/0570/7864/2012.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, ОСОБА_6 (534,64 грн. - основний розмір пенсії, 4,24 грн. - поштовий збір), підлягають задоволенню, витрати на виплату та доставку державної адресної допомоги цій особі (2599,46 грн. - державна адресна допомога, 20,52 грн. - поштовий збір), не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача щодо прийняття до заліку суми витрат у розмірі 3301,88 грн. (у тому числі поштовий збір - 25,88 грн.) на виплату допомоги на поховання осіб (ОСОБА_11, ОСОБА_8), які отримували пенсію по інвалідності, суд зазначає наступне.
Згідно п. 5ч. 1 ст. 24 Закону № 1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним, забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Статтею 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до ч. 8 ст. 34 Закону 1105, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним КМУ.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений постановою КМУ від 11.07.2001р. № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Згідно п.2 цього Порядку, витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України. Згідно п.5 Порядку, організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником.
Як передбачено абз. 2 ч. 9 ст. 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Аналіз норм Закону № 1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втраті працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку -№ 826, затвердженого на виконання частини восьмої ст.34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У даному випадку, оскільки смерть особи, яка отримувала пенсію по інвалідності, настала не у зв'язку з отриманою травмою на виробництві травмою або професійним захворюванням, тобто не є страховим випадком у розумінні вищевказаних законодавчих норм, та відсутній причинний зв'язок її смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, тому вимоги позивача до відділення Фонду щодо відшкодування понесених витрат на поховання такої особи, є безпідставним та не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про відшкодування сум сплачених пенсій з регресних вимог у сумі 214442,84 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області суму сплаченої пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 88 коп.(за особовою справою ОСОБА_9).
Стягнути з Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності у розмірі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 52 коп. (за особовими справами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5).
В решті позовних вимог відмовити.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 29 листопада 2012 року. Повний текст постанови виготовлено 4 грудня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.