Справа № 2-130/12
07 грудня 2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Новак А.В., при секретарях Лознюк О.В., Тасенко О.О., Герасимчук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору -Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»про визнання заповіту недійсним,-
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору -ПАТ «ОТП Банк»про визнання заповіту недійсним.
Мотивувала свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3
Після смерті ОСОБА_3 вона дізналась про те, що померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено заповіт на користь відповідача ОСОБА_2, що був посвідчений державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Буцан І.П.
Позивач вважає, що ОСОБА_3 на час підписання оспорюваного заповіту зловживав алкоголем, перебував на обліку у Київському міському психоневрологічному диспансері № 2, внаслідок чого не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України, такий заповіт підлягає визнанню недійсним, як правочин, який був вчинений дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними.
В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини зазначені у позові.
В судовому засіданні відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що оспорюваний заповіт був укладений за ініціативою ОСОБА_3, який мав нормальний стан здоров'я і під час підписання заповіту на його користь цілком і повністю розумів значення своїх дій та міг керувати ними, а тому позов пред'явлено безпідставно, а обставини на які посилається позивач є недоведеними.
Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору -Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому зазначивши, що у ПАТ «ОТП Банк»є вимоги до спадкоємців ОСОБА_3, щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-009/317/2008 від 29 травня 2008 року і в якості забезпечення якого між померлим та третьою особою було укладено договір іпотеки № РМL009/317/2008 року за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.
Заслухавши представників сторін, третьої особи та її представника, допитавши свідків, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів заповіту посвідченого ІНФОРМАЦІЯ_2 державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Буцан І.П. вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, і на що він матиме право за законом, ним заповідається ОСОБА_2.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації смертей у місті Києві вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік, про що в Книзі реєстрації смертей 2010 року березня місяця 01 числа зроблено відповідний актовий запис за № 4013.
З висновку акту посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 782 від 16 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_2 страждав психічним порушенням у вигляді Психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю, синдром залежності з розладами особистості(F10.24, 10.71).
Наявні у ОСОБА_3 на період підписання ним заповіту від 31.03.2007 року вищезазначені психічні розлади, істотно впливали на його можливість керувати своїми діями, обмежуючи цю його здатність.
Наявні у ОСОБА_3 на момент підписання ним заповіту від 31.03.2007 року вищезазначені психічні порушення істотно впливали на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, обмежуючи цю його здатність.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що померлий тривалий термін часу зловживав алкогольними напоями та останніх десять років не працював. Час від часу його відвідували сестра та племінник. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, перебуваючи у себе в квартирі помер.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_3 у лікаря-психіатра на обліку не перебував.
В той же час з наявної медичної документації вбачається, що ОСОБА_3 у лютому-березні 2000 року більше трьох тижнів стаціонарно лікувався в наркологічній лікарні міста Києва.
Суд критично ставиться до доводів позивача з приводу того, що ОСОБА_3 в момент підписання оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Аналізуючи висновок посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 782 від 16 серпня 2012 року, суд вбачає, що в момент підписання оспорюваного заповіту ОСОБА_3 страждав психічними порушеннями у вигляді психічних і поведінкових розладів у результаті вживання алкоголю і такі розлади істотно впливали на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Натомість зазначений висновок експертів не містить категоричного твердження про неможливість ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У вказаному висновку зазначено про наявні у померлого на момент підписання заповіту від 31.03.2007 року психічні порушення, які істотно впливали на його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак твердження в категоричній формі про неможливість ОСОБА_3 у момент підписання заповіту не усвідомлювати значення своїх дій та його нездатність керувати ними, в категоричній формі експертами не висловлена.
На погляд суду, в конкретному випадку, експертами констатовано наявність у померлого психічних порушень у вигляді психічних і поведінкових розладів у результаті вживання останнім алкоголю і саме такі на думку комісії експертів істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до ч. 2 ст. ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Виходячи з правил ст. 225 ЦК України, необхідно зазначити, що для визнання правочину недійсним на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України, доведенню підлягає факт тимчасової нездатності фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто стан, при якому особа не усвідомлює значення своїх дій і відповідно правочин укладений у такому стані, не відображає справжньої волі особи, щодо встановлення, припинення, тощо цивільних прав і обов'язків.
Суд оцінюючи в сукупності докази досліджені в ході судового розгляду, при наявності вище проаналізованого висновку посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 782 від 16 серпня 2012 року та статті 225 ЦК України у їх системному аналізі, вважає необхідним констатувати відсутність доказів, які б беззаперечно надавали суду можливість стверджували у категоричній формі про нездатність ОСОБА_3, у момент підписання оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у формі припущень не може бути достатньою правовою підставою для визнання судом недійсним заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_2 складеним померлим на користь відповідача ОСОБА_2, який був посвідчений державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Буцан І.П.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову.
Судові витрат між сторонами розподілити за правилами ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору -Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя А.Новак