Справа № 22-ц/1690/4450/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4450/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Халявка В.І. Суддя-доповідач: Пилипчук Л. І.
11 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Пилипчук Л.І.
суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Семаль»
на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Семаль»про визнання договору оренди землі недійсним, -
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки, площею 1,90 га, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Семаль», зареєстрований 24 червня 2010 року в Семенівському райвідділі ПРД ДР «Центр ДЗК».
Зобов'язано ДП «Семаль»повернути ОСОБА_3 земельну ділянку у стані, придатному для її використання.
Стягнуто з ДП «Семаль»на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2 559,30 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив правонаступник відповідача ТОВ «Семаль». Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що договір, щодо якого виник спір, укладений в письмовій формі, пройшов державну реєстрацію, позивач у справі мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення на час укладення договору було вільним.
Зазначає, що договір мав усі істотні умови, однак їх виклад було зроблено у формі відмінній від встановленої законом.
Посилається на те, що питання покладення ризиків випадкового знищення або пошкодження майна вирішено у пункті 21 договору оренди землі, в якому йдеться, що після припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, а орендодавець у разі погіршення корисних властивостей ділянки має право на відшкодування збитків.
Також вказує, що відсутність кадастрового плану з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні ділянки та встановлених земельних сервітутів, не додавався до договору, оскільки земельна ділянка не мала жодних обмежень у використанні, і сервітути щодо неї не встановлювалися. Укладення акту визначення меж та встановлення межових знаків, проводиться у випадку якщо суміжні земельні ділянки використовуються іншими користувачами або власниками, а в конкретному випадку усі земельні ділянки суміжні до ділянки позивача використовуються ТОВ «Семаль»та обробляються єдиним масивом, тому такі дії не були необхідними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ДП «Семаль», правонаступником якого є ТОВ «Семаль», в особі директора Тимченка М.М. укладено договір оренди землі /а.с.7-9/.
Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9 га, яка знаходиться на території Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Строк дії договору визначено у 10 років.
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, що належать позивачеві, остання передана ним ДП «Семаль»у день укладення договору оренди землі, а саме 01 листопада 2007 року /а.с. 10/.
Встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований Семенівським райвідділом ПРФ ДП Центр ДЗК 24 червня 2010 року.
Пунктом 43 договору визначено, що цей договір укладено в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій -в органі, який провів його державну реєстрацію -в Семенівському районному відділі земельних ресурсів.
Судом першої інстанції втсановлено, що примірник позивача у пункті 32 не містив посилання на те, хто із сторін несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі»відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі»визначені істотні умови договору оренди. До них належать: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (ч.4 ст.15 ЗУ «Про оренду землі»).
Стаття 17 цитованого закону передбачає, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Згідно з ст.18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Враховуючи названі правові норми, встановивши, що оспорюваний договір з усіх визначених законодавцем невід'ємних частин має лише акт приймання-передачі земельної ділянки, що передача земельної ділянки орендарю в порушення вимог ст.17 Закону України «Про оренду землі»відбулася ще до реєстрації договору, а також те, що сторони при укладенні договору оренди землі не вирішили питання про те, на кого покладено ризик випадкового знищення об'єкта оренди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договору оренди землі, укладеного 01 листопада 2007 року між ДП «Семаль»та позивачем.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують з огляду на наступне.
Посилання товариства на те, що питання визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, є вирішеним, оскільки у пункті 21 договору оренди землі йдеться, що після припинення дії договору орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, а орендодавець у разі погіршення корисних властивостей ділянки має право на відшкодування збитків, є неспроможним та ґрунтується на підміні понять. Умови повернення земельної ділянки та ризик випадкового знищення об'єкта нерухомості чи його частини є окремими істотними умовами договору оренди землі.
Доводи апеляційної скарги про те, що кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевлості) не додавалися до договору оренди, оскільки була відсутня відповідна потреба, ґрунтуються на довільному тлумаченні норм цивільного законодавства.
За змістом ст.125 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Окрім того, кадастровий план - це план-схема земельної ділянки із зазначенням меж, який виготовляється при оформленні Державного акту на землю. Такий план є невід'ємною частиною договору оренди землі, а не факультативним додатком за умови наявності обмежень використання земельної ділянки чи сервітутів на неї.
Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Семаль» -відхилити.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук
СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця /підпис/ О.В. Чумак
Суддя апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук