Справа №2/0528/3841/2012
07 грудня 2012 року місто Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.
при секретарі Голованенко О.В.
за участю: позивачки ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2
представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається на те, що 20 серпня 2012 року її викликали до слідчого Краматорського МВ з питання заяви відповідачки ОСОБА_2 В міліції вона дізналася, що відповідачка написала заяву про те, що начеб-то позивачка посилає їй смс-повідомлення образливого та погрожуючого характеру, також відповідачка просила порушити у відношенні неї кримінальну справу та називає позивачку «психічно хворою людиною», «співмешканкою», звинувачує її в розповсюдженні неправдивої інформації в мережі Інтернет, а також серед її друзів та знайомих. Факти, викладені у заяві відповідачкою, не є достовірними та паплюжать її честь та гідність, оскільки вона є матір'ю шестимісячного сина та будь-яких дій по відношенню до відповідачки не здійснювала. У зв'язку з моральними стражданнями з приводу заяви у її адресу, позивачка 23.08.2012 року написала заяву до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на відповідачку, в якому просила правоохоронні органи розібратися у ситуації та прийняти відповідні заходи. Однак, як вбачається з отриманої нею відповіді з Краматорського МВ, будь-яких дій крім бесіди з ОСОБА_2 проведено не було. Внаслідок дій відповідачки, настали негативні для позивачки наслідки, що призвело до зменшення лактації, внаслідок чого вона вимушена покупати дитині суху молочну суміш. Таким чином, діями відповідачки їй спричинено моральну шкоду у формі фізичних страждань. Позивачка просить суд зобов'язати відповідачку спростувати написанні нею у заяві слова, які порочать її честь та гідність, шляхом принесення їй вибачень у відкритій формі, стягнути з відповідачки компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 грн. та судові витрати.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вона дійсно зверталася до правоохоронних органів із заявою, оскільки у відношенні неї та її неповнолітнього сина поступали погрози у вигляді смс-повідомлень, які надходили з невідомого номеру. Погрожували вбити її сина та її саму облити кислотою. Вона підозрювала, що позивачка може бути причетна до цих погроз. Також вона не вважає слово «співмешканка»образливим, оскільки позивачка не знаходиться у зареєстрованому шлюбі.
Представник відповідачки ОСОБА_3 суду пояснив, що 15.08.2012 року відповідачка звернулася до правоохоронних органів із заявою за фактом погроз по телефону по відношенню до неї та її малолітнього сина. Оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склалися неприязні стосунки, а в погрозах по телефону та в інформації, яка була розповсюджена у мережі «Интернет»містились відомості, які могли бути відомі тільки позиваці ОСОБА_1, то відповідачка підозрювала позивачку у скоєнні вказаних дій. Реалізуючи свої конституційні права, передбачені ст.40 Конституції України, відповідачка звернулася до правоохоронних органів із заявою розібратися у даній ситуації. За наслідками перевірки заяви відповідачки 21.08.2012 року старшим о/у ОКМДД Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області капітаном міліції ОСОБА_4 було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Слово «співмешканка» не є лайкою, а є загальновживаним поняттям, яке визначає положення жінки, яка не знаходиться в офіційному шлюбі з чоловіком. Щодо словосполучення «психічно хвора людина», то відповідачка у своїй заяві дала загальну оцінку діям невідомої людини, який надсилав смс-повідомлення з погрозами вбивства її та сина. Заява позивачки про те, що внаслідок дій відповідачки вона перенесла стрес та в неї пропало грудне молоко нічим не обґрунтована. Просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Судом встановлено, що 07.08.2012 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до прокуратури м. Краматорська із заявою по факту погроз по телефону у відношенні неї та її малолітнього сина з боку позивачки ОСОБА_1 (а.с.28).
Постановою старшого о/у ОКМДД Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_4 у порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 за ст.129 КК України (погроза вбивством) та ст.296 КК України (хуліганство) було відмовлено (а.с.20-21).
23.08.2012 року позивачка ОСОБА_1 також звернулася до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою по факту образ з боку ОСОБА_2 (а.с.4).
Постановою о/у ОКМДД Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області Д.А. Рижкова від 30.08.2012 року у порушенні кримінальної справи по заяві гр.ОСОБА_1 за ст.296 КК України (хуліганство) було відмовлено (а.с.6).
Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантовано ст.34 Конституції України. Це право закріплено також в ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод», яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно до положень п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Таким чином, звернення відповідачки ОСОБА_2 із заявою до прокуратури м.Краматорська для перевірки та надання відповіді, не має характеру поширення інформації, оскільки в даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права на звернення, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Як вбачається з дослідженої у судовому засіданні заяви відповідачки ОСОБА_2 від 07.08.2012 року, відповідачка не висловлювала в адресу позивачки образливих слів, а вислови «…психічно хворої людини», «співмешканка»носять характер оціночних суджень.
Відповідно до положень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах захист гідності та честі фізичної особи, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Суд вважає, що позивачка не надала доказів отримання нею моральної шкоди з вини відповідачки, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя: