Справа № 0432/2637/2012
Провадження № 1/0432/250/2012
04 грудня 2012 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Пелипенко К.В.
при секретарі: Хандрига Л.І.
за участю прокурора: Ручої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого по АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого на шахті «Ювілейна», відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_1 13.09.2012 року близько 22:00 години, перебуваючи на березі річки «Самара», розміщеного поблизу с. Васюкове Петропавлівського району Дніпропетровської області, побачив на покривалі мобільний телефон марки «Самсунг Нокіа 6700» серебристого кольору, який знаходився в чохлі чорного кольору, що належав ОСОБА_2, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих намірів, а саме: вказаного мобільного телефону.
13.09.2012 року близько 22:10 години ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих намірів, скориставшись тим, що його злочинні дії ніхто не бачить і на нього ніхто не звертає уваги, ОСОБА_1 підійшов до покривала та таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа 6700» се ребристого кольору ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 2 420, 00 грн. з сім-картою МТС вартістю 40, 00 грн., на якій знаходились грошові кошти в сумі 40, 00 грн. та чохлом чорного кольору, який був при його покупці.
Таким чином ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 2 500, 00 грн.
Викрадене ОСОБА_1 привласнив та розпорядився ним по своєму.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 дав свідчення, аналогічні обвинувальному висновку, винним себе в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і в судовому засіданні пояснив, що він дійсно у вересні 2012 року він повіз свого товариша на річку і перебуваючи там він побачив на чужому покривалі мобільний телефон, який і взяв собі.
ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному, просив суд його суворо не карати, зазначив, що більше ніколи не скоїть нічого подібного.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність, зазначив, що претензій до підсудного не має, цивільного позову заявляти не буде, міру покарання просив призначити на розсуд суду.
Суд вважає, що обвинувачення у скоєнні злочину знайшло своє підтвердження в судовому засіданні показаннями підсудного, який в повному обсязі визнав себе винним, а також наступними письмовими доказами:
- протокол огляду місця події від 07.11.2012р., в ході якого було оглянуто місце події (а.с. 5-7);
- протокол огляду місця події від 06.11.2012р., в ході якого було оглянуто мобільний телефон (а.с. 9-11);
- довідка про вартість мобільного телефону марки «Нокіа 6700» станом на 06.11.2012 року (а.с. 12);
- протокол відтворення обстановки та обставин подій від 10.11.2012р., в ході якого ОСОБА_1 на місці показав всі обставини вчинення ним злочину (а.с. 38-41).
Докази у відповідності до ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України є законними і отримані у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Постановою про приєднання до справи речових доказів від 12.11.2012р. мобільний телефон марки «Нокіа 6700» ІМЕІ НОМЕР_1, який було вилучено 06.11.2012р., визнаний у відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України речовим доказом.
У відповідності зі ст. 18 Кримінального кодексу України підсудний - фізична особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
Суд вважає, що вина підсудного в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.
Суд, враховуючи думку прокурора, бажання підсудного, керуючись ст. 299 КПК України визнав доцільним часткове дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.
Суд вважає юридичну кваліфікацію скоєного по ч. 1 ст. 185 КК України злочину правильною за ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, скоїв злочин середньої тяжкості, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, довідкою Першотравенської міської лікарні підтверджується, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, шкода відшкодована, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Суд враховує відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України обставини, які пом'якшують покарання, що підсудний щиро розкаявся.
Обставин, що відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, є такими, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд вважає необхідним речові докази по справі (а.с. 42): мобільний телефон марки «Нокіа 6700» ІМЕІ НОМЕР_1, який було вилучено 06.11.2012р. та який на підставі розписки від 12.11.2012р. переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - залишити останньому.
Судові витрати по справі відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Суд вважає необхідним запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Речові докази по справі (а.с. 42): мобільний телефон марки «Нокіа 6700» ІМЕІ НОМЕР_1, який було вилучено 06.11.2012р. та який на підставі розписки від 12.11.2012р. переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2, - залишити останньому.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати по справі відсутні.
Суд вважає необхідним запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя К. В. Пелипенко