Справа: № 2-а-5393/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кісілевич П.І.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"04" грудня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату коштів, передбачених ст.ст. 39, 50, 54, 51
ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за останні шість місяців.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 24 серпня 2010 року по 20 грудня 2010 року - скасувати, дані позовні вимоги -залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
З матеріалів справи вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії та має статус «дитина війни».
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. ст. 39, 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені змін, якими зменшено розмір, зазначених в них виплат.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»якими внесено зміни до ст.ст.39,51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання щомісячної доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 24 серпня 2010 року по 20 грудня 2011 року позивач мав дізнатися відповідно в серпні - грудні 2010 року, оскільки дані виплати є регулярними, щомісячними. Однак з позовною заявою позивач звернувся тільки 20 червня 2011 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 21 червня 2010 року по 11 вересня 2010 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала. Позивач не просить поновити пропущений строк звернення до суду та не наводить належних доказів поважності причин пропуску даного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи з 21 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року.
Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 24 серпня 2010 року по 20 грудня 2010 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 21 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року - оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області -задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2011 року в частині визнання дій протипранвими та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати відповідно до вимог ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державну соціальну допомогу дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24 серпня 2010 року по 20 грудня 2010 року скасувати, дану позовні вимоги -залишити без розгляду.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2011 року в частині визнання дій протипранвими та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Буча Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї заробітної плати відповідно до вимог ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державну соціальну допомогу дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.