79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.12.12 Справа№ 5015/4825/12
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокап», с. Сопошин, Жовківський район, Львівська область;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей», м. Митищи, Московська область, Російська Федерація
про: стягнення заборгованості в сумі 80 800 ,00 доларів США
Суддя Деркач Ю.Б.
Представники:
від позивача: Батрух Р.Б. -представник (довіреність від 01.11.2012 року).
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 10.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокап», с. Сопошин, Жовківський район, Львівська область звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей», м. Митищи, Московська область, Російська Федерація про стягнення заборгованості в сумі 82 800,00 доларів США та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем свого обов'язку стосовно оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 15.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.11.2012р.
У судовому засіданні 27.11.2012р. розгляд справи відкладався на 10.12.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду.
Представником позивача 20.11.2012р. подано заяву про внесення змін до позовної заяви, просить стягнути з відповідача на свою користь 80 800 доларів США, позовні вимоги, уточнені підтримав повністю, просить позов задовольнити. Подання вказаної заяви обґрунтовує тим, що відповідач станом на 09.11.2012р. сплатив частину суми боргу у розмірі 2000,00 доларів США. Дана заява приймається судом і розцінюється останнім як заява про зменшення позовних вимог.
Відповідно до пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому, питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.
Представник позивача в судове засідання 10.12.2012р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.12.2012р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 15.11.2012р. не виконав, причин неявки суду не повідомив. 10.12.2012р. відповідач подав до господарського суду заяву про визнання позову.
Слід зазначити, що у матеріалах справи достатньо доказів для повного та об'єктивного вирішення спору по суті.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
10 лютого 2012р. між позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап») та підповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей») було укладено Контракт № 000173, відповідно до якого позивач продає, а відповідач купує кришку металеву для консервації СКО 1-82 та кришку металеву для закупорювання скляної тари з вінцем горловини тип III Твіст-офф: ТО-82, ТО-66, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його вартість.
На виконання контракту № 000173, укладеного між сторонами, позивачем за період з травня по червень 2012р. здійснено поставку товарів відповідачу на загальну суму 82800,00 (вісімдесят дві тисячі вісімсот) доларів США, що підтверджується комерційним рахунком (Інвойс) № 01/13 від 21.05.2012р., міжнародною товарно-транспортною накладною № 021988 від 24.05.2012р., вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 16411 від 24.05.2012р.; комерційним рахунком (Інвойс) № 02/16 від 30.05.2012р., міжнародною товарно-транспортною накладною № 000481 від 06.06.2012р., вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 18161 від 06.06.2012р.
Позивач стверджує, що вчасно та у повному обсязі виконав зобов'язання за Контрактом.
Підтвердженням даного факту, на думку позивача, є і той факт, що відповідач визнає наявність в нього заборгованості перед позивачем, подавши до суду заяву про визнання позову.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав:
На виконання контракту № 000173, укладеного між сторонами, позивачем за період з травня по червень 2012р., здійснено поставку товарів відповідачу на загальну суму 82800,00 (вісімдесят дві тисячі вісімсот) доларів США, що підтверджується комерційним рахунком (Інвойс) № 01/13 від 21.05.2012р., міжнародною товарно-транспортною накладною № 021988 від 24.05.2012р., вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 16411від 24.05.2012р.; комерційним рахунком (Інвойс) № 02/16 від 30.05.2012р., міжнародною товарно-транспортною накладною № 000481 від 06.06.2012р., вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № 18161 від 06.06.2012р.
Відповідно до п. 9.1 контракту, всі спори та розбіжності вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони не вирішили суперечку дружнім шляхом, то спір передається в Господарський суд за місцем знаходження позивача у відповідності з використанням матеріального і процесуального права України.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України. Відповідно до ст. 39 вище зазначеного закону України - будь-які спори щодо застосування положень цього закону та законів, прийнятих на виконання цього закону, можуть бути предметом розгляду:
- в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;
- в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1, 2, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 4.2. контракту № 000173 від 10.02.2012р. зазначено, що термін оплати поставленого товару складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту відправки по штампу ВМД, якщо інше не вказано в специфікації.
Відповідачем не подано доказів оплати поставленого йому товару за період з травня по червень 2012 року, однак ним подано до суду заяву від 20.11.2012р. про визнання своєї заборгованості перед відповідачем у розмірі 82 800,00 доларів США.
Враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 20.11.2012р. та належним чином засвідчену копію заяви відповідача б/н, зареєстровану в канцелярії суду 10.12.2012р., про визнання позову у розмірі 80 800,00 доларів США, загальна сума заборгованості, нарахована позивачем та встановлена судом, відповідача перед позивачем за контрактом № 000173 від 10.02.2012р. становить 80 800,00 доларів США.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 258, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 84, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей» (141009, Російська Федерація, м. Митищи, Московська обл., вул. Бутовського, 20, ІПН 5029153376/502901001, рр в доларах 40702978840260000392 в Митищівському відділенні «Сбербанка Росії»(ЗАТ), БИК 044525225, к/с 30101810400000000225, код ЄДРПОУ 92663056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Агрокап»(Україна, 80356, Львівська область, Жовківський район, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 18, р/р 26008010001237 в Філії УніКредит Банку ПАТ у м. Києві, МФО 300744, код ЄДРПОУ 33775568) суму заборгованості за Контрактом № 000173 від 10.02.2012р. у розмірі 80 800,00 (вісімдесят тисяч вісімсот) Доларів США та 12 911 грн. 84 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.12.2012р.
Суддя Деркач Ю.Б.