06.12.12р. Справа № 33/5005/9301/2012
за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Шульга М.О. - довіреність № 01-17/2/81 від 10.02.2012 року
Від відповідача: представник не з'явився
Суть спору:
Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідача) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги, позивач обґрунтовує тим, що у результаті обстеження встановлено на земельній ділянці на площі 0, 0028 га розміщено (кіоск та літній майданчик в комплексі з зупинковим навісом), який на момент обстеження функціонує, договір земельної ділянки на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам ст. 125, 126 Земельного кодексу України та на теперішній час земельна ділянка не повернута до земель міської ради.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судові засідання 22.11.2012 р., 06.12.2012 р. не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає, що відповідач повідомлений судом про час і місце розгляду справи належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.12, 22.11.12 р. р. були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( АДРЕСА_1), отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.12.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від Імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Всі землі в межах м. Дніпродзержинська належать територіальній громаді міста. Управління земельними ділянками комунальної власності здійснюють міські ради.
Статтею 116 чинного Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності з рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатам аукціону.
Згідно ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування з врахуванням проекту землеустрою щодо її відведення або технічної документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
За відсутності рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або у користування юридична або фізична особа не має право використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності.
Позивач стверджує, що відносно Відповідача Дніпродзержинською міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування не приймалось.
Статтею 12 Закону України "Про охорону земель" визначені повноваження міських рад в галузі охорони земель, зокрема здійсненні контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Згідно статей 189, 190 Земельного кодексу України міські ради мають своїх повноваженнях здійснювати самоврядний та громадський контроль використанням та охороною земель.
Рішенням № 496 від 25 червня 2008 року Дніпродзержинською міською радою було затверджено Положення про відділ самоврядного контролю управління земельних
відносин Дніпродзержинської міської ради, який є виконавчим органом Дніпродзержинської міської ради у складі управління земельних відносин міської ради.
Основними завданнями та обов'язками, покладеними міською радою на вищеназваний відділ, є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності міста та запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасно виявляти такі порушення та вживати відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до п. 4.3. вищезазначеного Положення про відділ самоврядного контролю, до повноважень відділу належить здійснення перевірок організацій, установ та підприємств міста щодо додержання ними чинного законодавства з питань, що відносяться до компетенції відділу.
06 квітня 2012 року фахівцями відділу самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради було проведено обстеження, в ході якого виявлене самовільне зайняття земельної ділянки. На цій підставі був складений Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Акт обстеження складений у присутності головного спеціаліста, архітектора управління головного архітектора міста міської ради ОСОБА_4
У результаті повторного обстеження встановлено: за адресою АДРЕСА_2, на земельній ділянці на площі 0, 0028 га розміщено кіоск та літній майданчик (в комплексі з зупинковим навісом), який на момент обстеження не функціонує. Договір оренди земельної ділянки на момент повторного обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
26.04.2012 року на адресу відповідача управлінням земельних відносин міської ради був надісланий лист-попередження з вимогою терміново оформити документи на користування земельною ділянкою або звільнити та повернути земельну ділянку до земель Дніпродзержинської міської ради, докази направлення містяться в матеріалах справи. Однак вимоги відповідачем не виконані, земельна ділянка не повернута.
Таким чином, з врахуванням акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 06.04.2012 року управлінням земельних відносин міської ради встановлено, що земельна ділянка площею 0, 0028 га, яка належить територіальній громаді, використовується відповідачем незаконно, без дотримання вимог чинного законодавства, тому вважається самовільно зайнятою.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 3акону України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.
Спірна земельна ділянка не повернута до земель міські ради та продовжує фактично використовуватись відповідачем під розміщення кіоску без відповідних
правових підстав, тобто без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Ст. 1 Закону України "Про державний контроль з використанням та охороною земель" №963-ІУ від 19.06.2003 року встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону, є правомірними.
Відповідно до ст.ст. 90, 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, тому позовні вимоги позивача є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, позивачем відповідно до платіжного доручення № 884 від 28.08.2012 року сплачена сума судового збору у розмірі 1 102 грн. 00 коп. , за квитанцією № 69 від 29.10.2012 р. сплачена сума судового збору у розмірі 16 грн.
Стосовно оплати позивачем суми судового збору у розмірі 1118грн. , суд вважає за необхідне вказати на наступне.
У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп.
Отже відповідно до вказаних вище вимог, позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 1 073 грн. 00 коп.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до підпункту 1 пункту1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 45 грн.00 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.
Витрати по сплаті судового збору слід віднести на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 ІДН НОМЕР_1) повернути до земель Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168) самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, перехрестя 3-й Баглійський провулок та вул. Дніпропетровської, з приведенням її у придатний для використання стан.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1 ІДН НОМЕР_1 ) на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168) 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) -судового збору.
Згідно з частини 1 пункту 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути з державного бюджету України Дніпродзержинській міській раді (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пл. Дзержинського, 2, код ЄДРПОУ 24604168) зайво сплачений судовий збір в сумі 45 (сорок п'ять ) грн. 00 коп., перерахований платіжним дорученням № 884 від 28.08.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 33/5005/9301/2012.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення 10 грудня 2012 р.