"04" грудня 2012 р. Справа № 229/8-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГрейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Поляк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"
на постановувід 19.09.2012 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 229/8-04 Господарського суду Київської області
за позовомпрокурора міста Ірпінь в інтересах держави в особі Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"
доПриватного підприємства "Едельвейс"
простягнення заборгованості
за скаргоюДержавного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"
на бездіяльністьвідділу Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: не з'явились
від відповідача: від державної виконавчої служби:не з'явились Дябел В.О. (довіреність від 03.12.2012р.)
20.04.2012 року ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції по зволіканню в примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2004 року по справі №229/8-04 про стягнення з ПП "Едельвейс" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" суми боргу у розмірі 26661,42 грн. протиправною; зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, вчинити всі необхідні дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2004 року у справі №229/8-04.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2012 року (суддя Скутельник П.Ф.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Кондес Л.О., судді -Ропій Л.М., Суховий В.Г.) від 19.09.2012 року, по справі № 229/8-04 відмовлено в задоволенні скарги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" на бездіяльність ВДВС Ірпінського міського управління юстиції.
В касаційній скарзі Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.4 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.21, 23 Закону України "Про виконавче провадження".
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відділу Державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2004 року у справі №229/8-04 (суддя Чорна Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ПП "Едельвейс" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" заборгованість в сумі 26661,42 грн.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2004 року у справі № 229/8-04 видано наказ від 20.10.2004 року, який на підставі постанови ВДВС Ірпінського МУЮ від 27.06.2008 року було повернуто без виконання у зв'язку з тим, що у боржника не виявлено рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.
ДП "Держрезервнасінфонд" повторно надіслало до ВДВС Ірпінського МУЮ заяву від 22.06.2011 року №138-4/5-16/131 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Київської області від 20.10.2004 року по справі №229/8-04.
Старшим державним виконавцем ВДВС Ірпінського МУЮ 05.07.2011 року було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби, суди погодились з тим, що стягувачем без поважних причин пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. При цьому суди виходили із того, що наказ Господарського суду Київської області по справі №229/8-04 був виданий 20.10.2004 року, термін його пред'явлення до виконання становив три місяці, як то передбачено ст.118 ГПК України (у чинній на момент видачі наказу редакції), тобто до 20.01.2005 року, проте повторно наказ був пред'явлений до виконання 05.07.2011 року.
Касаційна інстанція вважає такий висновок є передчасним.
Так, відповідно до частини 4 розділу 2 Закону України про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04 листопада 2010 року № 277-УІ, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються у строки, встановлені на момент їх видачі.
Згідно частини 1 ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція на момент видачі наказу) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 12.05.2011 року) після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Згідно до ч.3 ст.23 вищенаведеного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Оскільки повернуто наказ Господарського суду Київської області від 20.10.2004 року по справі №229/8-04 було постановою ВДВС Ірпінського МУЮ від 27.06.2008 року, строк пред'явлення цього наказу до виконання закінчувався після збігу трьох років з дня його повернення, позаяк законом було встановлено саме такий максимальний строк пред'явлення до виконання судових виконавчих документів.
Розглянувши скаргу на дії державної виконавчої служби, суди зазначені вимоги законів не врахували та усупереч вимогам ст.ст.43, 43, 84 ГПК України, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення скарги, зокрема, не дослідили дані фіскального чеку, доданого до заяви позивача №138-4/5-16/131 від 22.06.2011 року (а.с.18); не навели у судових актах доказів, якими підтверджується повторне пред'явлення наказу до виконання саме 05.07.2011 року.
Обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не відповідають, вони не можуть залишатись без змін та підлягають скасуванню, а справа із скаргою на дії державної виконавчої служби -направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, ч.1 ст.11110, 11111, ст.11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2012 року у справі №229/8-04 -скасувати.
Справу № 229/8-04 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Головуючий-суддя К.Грейц
С у д д і С.Бакуліна О.Поляк