Справа № 2-а-418/11/0214
Головуючий у 1-й інстанції: Білик Н.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
03 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Залімський І. Г.
судді: Білоус О.В. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В лютому 2011 року позивач звернувся до Літинського районного суду Вінницької області з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії у вигляді державної соціальної допомоги як дитині війни за період в межах позовної давності та виплачувати її надалі.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 10.03.2011 року даний позов задоволено: визнано дії відповідача протиправними; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну 30% соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з серпня 2010 року по січень 2011 року.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Літинського районного суду Вінницької області, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернувся із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив Позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення Позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати Відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у Відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати Позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату підвищення до пенсії не вирішив питання щодо позовних вимог позивача поза межами шестимісячного строку звернення та не встановив період часу, за який порушене право позивача підлягає відновленню, задовольняючи здійснити перерахунок та виплату 30% надбавки до пенсії позивачу за період з серпня 2010 року по січень 2011 року.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право Позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 17.08.2010 року, оскільки позов подано до суду 17.02.2011 року.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого Законами пенсійного віку. Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсії, не має підстав обмежувати відповідача за здійснення її нарахування і виплати, певним часовим проміжком.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить захистити його порушене право відповідно до діючого законодавства надалі, тому колегія суддів дійшла висновку, що правильним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії по день припинення такого права.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову невирішив питання щодо розподілу судових витрат. Наразі ж, розподіл судових витрат має здійснюватись у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.
На користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Абзац третій резолютивної частини постанови Літинського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року викласти наступним чином:
"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 30% надбавки до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 серпня 2010 року по 17 лютого 2011 року з урахуванням виплачених сум та по день припинення права позивача на таку виплату."
Доповнити резолютивну частину постанови Літинського районного суду Вінницької області від 10 березня 2011 року абзацом такого змісту:
"Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області.
В іншій частині постанову Літинського районного суду Вінницької області 10 березня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Білоус О.В.
Мельник-Томенко Ж. М.