Справа № 2-а-525/11/0214 Головуючий у 1-й інстанції: Желіховський В.М. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 грудня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Матохнюк Д.Б.
судді: Курко О. П. Совгира Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
В березні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов"язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за шість місяців, які передують даті звернення до суду.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті підвищеної пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з липня по грудень 2010 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з 10.09.2010 року по 10.03.2011 року, з урахування виплачених сум та надалі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на його думку, судове рішення, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову та закрити провадження у справі.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення .
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача надалі здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії, оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем його права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не здійснив розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 94 КАС України, тобто пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки позов підлягає задоволеню повністю, на користь позивача має бути присуджено 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 22 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Літинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області протиправною в частині ненарахування і невиплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 10.09.2010 року по 10.03.2011 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період з 10.09.2010 року по 10.03.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Присудити з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.