Справа № 2270/13474/11
Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
22 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -
У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Летичів-Агро» (ТОВ «Летичів-Агро») звернулось в суд з адміністративним позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (Летичівська МДПІ), з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року №0010771501.
07 грудня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням Летичівська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідач (апелянт) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №7644 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що Летичівською МДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Летичів-Агро» щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13 жовтня 2011 року №694/15/34978673.
За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ «Летичів-Агро» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань (від 30 вересня 2011 року вх. №9008183956) на суму 2300 грн.
На підставі акта перевірки, 13 жовтня 2011 року Летичівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0010771501 згідно якого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2300 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.1., п. 7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (Закон №168) ( в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Положення ст.198 Податкового кодексу України та норми ст. 7 Закону №168 вказують на те, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, судом першої інстанції встановлено те, що за перевіряємий період ТОВ «Летичів- Агро» мало взаємовідносини з ТОВ «Агрозахист Донбас», щодо придбання засобів захисту рослин, про що позивачу була надана податкова накладна №3745 від 28 травня 2010 року на суму 30356,04 грн. (ПДВ 5059,34 грн.), на підставі якої ТОВ «Летичів- Агро» включило до податкового кредиту суму ПДВ 5059,34 грн.
Однак, 07 грудня 2010 року та 13 вересня 2011 року позивачем на адресу ТОВ «Агрозахист Донбасс» були надіслані листи з вимогою надати податкову накладну на різницю сум, а саме на суму ПДВ - 2300 грн. на що 28 вересня 2011 року позивач отримав податкову накладну №3198 від 28 травня 2010 року на загальну суму 44154,24 грн., де ПДВ становить 7359,04 грн., що підтверджено журналом вхідної кореспонденції останнього.
В результаті чого, позивачем 30 вересня 2011 року до податкового органу було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а відтак включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду суми податків, нарахованих (сплачених) позивачем протягом інших податкових періодів, здійснено в межах 365 календарних днів та не являється порушенням.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на те, що позивачем в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України до податкової декларації за звітний податковий період не додану заяву із скаргою на постачальника, оскільки подання скарги є виключним правом позивача, а не його безпосереднім обов'язком, а відтак не подання такої скарги не тягне за собою позбавлення права позивача на податковий кредит.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Мельник-Томенко Ж. М.
Совгира Д. І.