Справа: № 2а-2336/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"28" листопада 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 26.01.2012 № 52/0000501700/128.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 04.12.1997 за № 23450170000000084, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
26 січня 2012 року на підставі пунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII, статей 75,76 та 86 розділу ІІ Податкового кодексу України, посадовою особою Бориспільської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) позивача від 27.01.2011 № 178 по/з орендній платі за земельну ділянку державної та комунальної власності.
За результатами перевірки складений акт від 26.01.2011 № 1/172-НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що виявились у неподанні поновленої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за 2011 рік.
У ході з'ясування обставин справи судом встановлено, що висновок податкового органу ґрунтується на тому, що за даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.12.2010, виданого Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області за № 10119-г за користувачем ФОП ОСОБА_3 рахується земельна ділянка в с. Рогозів загальною площею 5181 м2, нормативна грошова оцінка якої визначена у розмірі 1711430, 03 грн. У зв'язку з тим, що позивач у поданій декларації самостійно визначив суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік у розмірі 6365, 66 грн., а за даними камеральної перевірки грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю до бюджету за 2011 рік становить 51342, 90 грн., посадові особи податкового органу дійшли висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання за даним видом платежу на суму 44977,24 грн.
На підставі Акта перевірки, з урахуванням вимог підпункту 54.3 статті 54 та пункту 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України, Бориспільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 52/0000501700/128, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 56021, 55 грн., у тому числі, за основним платежем - 44977, 24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -11244, 31 грн.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття Бориспільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 52/0000501700/128, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Будь-які питання щодо оподаткування з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому відповідно до змісту ПКУ в подальшому слова "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності" визначаються як "орендна плата".
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПКУ.
Підпунктом 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно з пункту 288.4 статті 288 ПКУ розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2005 між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельною ділянки під розміщення торгівельно-ринкового комплексу в межах населеного пункту, термін дії якого 4 роки, починаючи з дати його реєстрації. Даний договір зареєстрований 02.03.2006 за № 010632300001. Відповідно до пункту 1.4. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 163 470, 91 грн. Орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі та становить 4904,12 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в рівних долях, не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним місяцем (пункт 2.7 Договору).
Відповідно до пункту 2.4 Договору, його умови зберігають свою чинність на строк його дії у випадках коли після набуття чинності Договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені Договором.
В силу положень підпункту 2.7.6 Договору розмір орендної плати може бути переглянутий (зменшений) за вимогою Орендаря у випадках невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на земельну ділянку, а крім того один раз на рік у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документально. Сума, на яку зменшується орендна плата встановлюється за згодою сторін. За згодою сторін орендна плата також може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної плати за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою Орендодавця але не частіше ніж раз на рік.
Відповідно до пункту 288.5 статті 288 ПКУ розмір орендної плати за оренду земельної ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ.
Таким чином, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПКУ.
Пунктом 286.2 статті 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до роз'яснення Державної податкової служби (Вісник податкової служби України», листопад 2011 р., № 43 (663), с. 29), якщо у населеному пункті рішенням ради запроваджено нову нормативну грошову оцінку землі та в установленому порядку її оприлюднено, платники самостійно повинні звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів для отримання довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, перерахувати суму податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності та подати зазначену довідку з податковою звітністю до податкового органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
З листа Рогозівської сільської ради Київської області від 10.09.2012 № 623 вбачається, що остання повідомляє про те, що укладений між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки втратив чинність з 02.03.2010 у зв'язку з закінченням терміну його дії. З моменту закінчення строку дії договору, земельна ділянка, що була предметом договору оренди, у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_3 не перебувала. Договір оренди зазначеної земельної ділянки між Рогозівською сільською радою Київської області та ФОП ОСОБА_3 на новий строк не укладався.
Частиною другою пункту 288.1 статті 288 ПКУ визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Положеннями статті 287 ПКУ встановлено особливості обчислення та сплати податку на землю у формі орендної плати.
Відповідно до положень пункту 287.1 статті 287 ПКУ, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Починаючи з 03.03.2010 не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а відтак і платником орендної плати за землю.
За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про неправомірність нарахування відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку за 2011 рік, оскільки земельна ділянка фактично не знаходилась у користуванні позивача у 2011 році, у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 26.01.2012 № 1/172-НОМЕР_1, відповідачем розрахунок штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі підпункту 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 120.1.1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (редакція кодексу, яка діяла на 19.05.2011), неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу, тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 відсотків від різниці між заниженою сумою податкового зобов'язання і сумою, визначеною податковим органом.
Положення підпункту 120.1.1 пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України втратили чинність з 06.08.2011 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»від 07.07.2011 № 3609-VI, у зв'язку з чим не підлягають застосуванню на дату прийняття оскаржуваного рішення.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття Бориспільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 № 52/0000501700/128.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.