21 листопада 2012 року м. Київ К-31602/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року,
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області виплатило цю допомогу в 2005, 2006, 2007 роках лише в розмірі по 90 грн. щороку. Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4238 грн. за 2005 - 2007 роки.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області щодо відмови позивачу у виплаті недоотриманих сум компенсації на оздоровлення за 2005, 2007 роки, виходячи з розмірів, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 2828 грн. (за 2005, 2007 роки). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області було залишено без задоволення, а постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90 грн.
Згідно з положеннями абзацу 3 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Статтею 62 Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи -90 грн., який не відповідав розміру, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзаців 2 -7 частини 1, частини 3, абзаців 2 -7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік.
Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої суми щорічної грошової допомоги інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, за 2006 рік.
Оскільки дія положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2005 рік не зупинялася, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
У порядку адміністративного судочинства вирішуються спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тому до зазначених правовідносин застосовуються строки звернення до суду, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач, звернувшись до суду з позовом у жовтні 2007 року, пропустив строк звернення до суду щодо позовних вимог за 2005 рік, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не заявляв. Відповідач наполягав на застосуванні положень статей 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково вважав, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю позовна давність не поширюється.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців 2 -7 частини 1, частини 3, абзаців 2 -7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов щодо стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 визнано неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та належної йому відповідно до положень абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007, які не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив щорічну допомогу на оздоровлення під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу щорічна разова грошова допомога за 2007 рік була виплачена 18 січня 2007 року, тобто до ухвалення зазначеного Рішення Конституційного Суду України, а тому законних підстав для задоволення позовних вимог у судів першої та апеляційної інстанції не було.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року скасувати.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року змінити. В частині задоволення позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки зазначену постанову скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік залишити без розгляду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відмовити.
В решті постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 18 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.