16 листопада 2012 року м. Київ К-18797/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року,
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій та має відповідний статус, визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до положень частини 5 статті 12 цього Закону йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте грошова допомога виплачувалася позивачу не в повному розмірі. Просив визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області у виплаті щорічної разової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005 -2008 роки в розмірі 6320,30 грн.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області щодо відмови у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену суму щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2008 рік в розмірі 2095 грн. В задоволенні позовних вимог за 2005, 2006, 2007 роки відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2009 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог за 2005 -2007 роки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 КАС України, поважних підстав для поновлення строку не вбачається, а відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з цих підстав.
Підпунктом «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»від 12 березня 2008 року № 183 установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірі 310 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 -положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними, тому відповідач повинен компенсувати різницю між сумами фактично виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік та належної йому відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Положення підпункту «б»підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі. Якщо суб'єкт владних повноважень виплатив грошову допомогу під час дії зазначеної норми Закону, то після прийняття рішення Конституційним Судом України у нього не виникло додаткових зобов'язань щодо перерахунку раніше виплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги.
Суд першої інстанції в ухваленому рішенні встановив, що як вбачається з листа управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області від 16 грудня 2008 року №К-84-2 позивачу щорічна разова грошова допомога за 2008 рік була виплачена відповідачем до 5 травня 2008 року в розмірі 310 грн., тобто до постановлення Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік не було.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року скасувати.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2009 року змінити. Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік відмовити
В решті постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.