"16" листопада 2012 р. м. Київ К-16357/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року,
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 22 травня 2003 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ. В зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 20 листопада 2003 року № 1316-ІV (далі -Закон №1316-ІV), яким передбачено проведення перерахунку раніше призначеної наукової пенсії, позивач 26 червня 2007 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова із заявою про перерахунок пенсії. Позивач просив взяти для перерахунку пенсії період з травня 1985 року по квітень 1990 року. Відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії на підставі поданої довідки про заробіток за період з 1 січня 1985 року по 31 грудня 1990 року та роз'яснив позивачу, що такий перерахунок пенсії призведе до зменшення розміру його пенсії. Позивач у позовній заяві вичислив, що наукова пенсія повинна становити 767 грн, тоді як пенсія за віком становить 500 грн, що свідчить про очевидне збільшення, а не зменшення пенсії. Зокрема, позивач вважає, що за період з 1 січня 1983 року по 31 грудня 1987 року відношення середньої заробітної плати позивача у відношенні до середньої заробітної плати по народному господарству за цей період становить приблизно 1,6, тоді як за період з 1 травня 1985 року по 30 квітня 1990 року цей коефіцієнт становить 2. Позивач зазначав, що при проведенні перерахунку наукової пенсії управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова без включення до нього стажу роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді асистента кафедри загальної та неорганічної хімії з 24 жовтня 1968 року по 26 серпня 1970 року, який становить 1 рік 10 місяців 2 дні. А тому загальний стаж наукової роботи позивача становить не 21 рік 10 місяців 4 дні, а 23 роки 8 місяців 6 днів. Просив зобов'язати відповідача перерахувати призначену наукову пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 20 листопада 2003 року №1316-ІV; зобов'язати відповідача виплачувати перераховану пенсію з дати набрання чинності Закону №1316-ІV.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова перерахувати пенсію наукового працівника відповідно до статті 24 «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 20 листопада 2003 року № 1316-ІV та виплачувати перераховану пенсію з моменту набрання чинності цього Закону.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року -без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом першої інстанції при розгляді справи по суті було встановлено, що відповідач не наполягає на застосуванні наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2003 року задоволено позов ОСОБА_2 про призначення йому наукової пенсії відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2001 року №1571 «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств і організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», оскільки, як встановлено судом, позивач протягом двадцяти двох років (з 1972 року по 1994 року) працював в Експериментально-конструкторському і технологічному інституті автомобільної промисловості, де займався науково-технічною діяльністю.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача щодо перерахунку його пенсії відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 20 листопада 2003 року № 1316-ІV.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.