27 листопада 2012 року м. Київ К-35380/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2009 року по справі № 2а-3679/09/10/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Закрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство «Хімпромсоюз»звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001512301/0 від 11.02.2009 року та № 0001492301/0 від 11.02.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої встановлено порушення позивачем п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №364/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 55185,00 грн.; ст.2, 5 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ та рішення Сімферопольської міської ради АР Крим №264 від 24.05.2007 року «Про орендну плату за землю в м. Сімферополі», що призвело до заниження податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 383722,54грн. За результатами перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Перевіривши правомірність та законність податкового повідомлення-рішення №0001492301/0 від 11.02.2009 року про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, суди дійшли висновку про те, що оскільки відсотки, нараховані по кредитному договору, не є товарами, результатами робіт (послуг), отже і положення п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на них не поширюється. Колегія суддів погоджується із думкою судів про те, що висновок податкового органу про порушення позивачем вказаної норми Закону в частині неправомірного завищення позивачем у податковому обліку валових витрат на суму відсотків по кредитному договору нерезиденту, що має офшорний статус, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Щодо Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», суди дійшли висновку про те, що зазначеним законом регулюється порядок надання послуг саме спеціалізованими юридичними особами, що внесені до відповідного реєстру та виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Під час розгляду справи представниками відповідача не було надано доказів того, що Компанія-нерезидент, що надала позивачу кредити в сумі 600000,00 та 1000000,00 доларів США, внесена до реєстру фінансових установ відповідно до вимог вказаного Закону та основним видом її діяльності є надання саме фінансових послуг, як і не надано будь-яких доказів стосовно наявності у Компанії-нерезидента обов'язку до здійснення дій по включенню до вказаного реєстру для надання кредитів та укладення відповідних договорів з їх надання з резидентом України, зокрема, позивачем.
Крім того, перевіривши правомірність та законність податкового повідомлення-рішення № 0001512301/0 від 11.02.2009 року про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій, суди дійшли вірного висновку про те, що, виходячи з положень ст. 13 та ст. 19 Закону України «Про плату за землю», розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору. Такі договори оренди, де були визначені розміри орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації орендної плати, між позивачем та Сімферопольською міською радою були укладені. За висновком судів, інших умов збільшення розміру орендної плати, крім внесення змін до договору, законами України не передбачено, в тому числі і за рішенням податкового органу. З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками, випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а, отже, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом, ніж внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Однак, як було встановлено судами, зміни до вказаних договорів щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились, додаткові угоди на підставі рішення Сімферопольської міської ради не укладались та не реєструвались у відповідному порядку, що свідчить про необґрунтованість висновків ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про порушення позивачем норм Закону України «Про плату за землю»в частині заниження розміру орендної плати за земельну ділянку.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.
Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2009 року по справі № 2а-3679/09/10/0170 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписПриходько І.В.