Справа № 2а/2570/3753/2012
03 грудня 2012 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» до відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про зобов'язання вчинити певні дії, -
29.11.2012 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Полікомбанк» (далі-позивач) з позовом до відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (далі-третя особа), в якому остаточно просить суд зобов'язати відповідача зняти арешт із заставленого майна, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску; косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг, що належить Приватній агрофірмі «Тарасівка» та знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» згідно договорів застави від 23.02.2011 року № 93, від 14.01.2010 року № 19 та додаткової угоди до нього від 03.07.2012 року № 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що право застави у позивача виникло значно раніше, ніж постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області. Накладення арешту на майно, яке перебуває у заставі згідно договорів застави від 23.02.2011 року № 93, від 14.01.2010 року № 19 та додаткової угоди до нього від 03.07.2012 року № 2 порушує права позивача, як кредитора і заставодержателя, а тому просить зобов'язати відповідача зняти арешт із заставленого майна.
Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заяві про зміну позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що зняття арешту із майна, яке перебуває у заставі у ПАТ «Полікомбанк» може порушити права його довірителя, а саме: отримання коштів по виконавчому листу № 2-101/12, виданого Коропським районним судом від 13.07.2012 року про стягнення з боржника - Приватної фірми «Тарасівка» боргу в розмірі 388991,49грн. Також зазначив, що оскільки додаткова угода про внесення змін до кредитного договору від 14.01.2010 року № 18, предметом якої було продовження строку повернення кредиту, укладена між ПАТ «Полікомбанк» та Приватною фірмою «Тарасівка» - 30.11.2012 року, тобто після винесення державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, тому підстави для зняття арешту із заставленого майна, на його думку, відсутні.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606, Законом України «Про заставу» від 02.10.1990 року № 2654 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606.
Згідно вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
13.07.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області Лисюк Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33398296, на підставі виконавчого листа № 2-101/12 від 13.07.2012 року, виданого Коропським районним судом Чернігівської області про стягнення з Приватної агрофірми «Тарасівка» на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 388991,49 грн. (а.с.44).
13.07.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області Лисюк Ю.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 33398296, відповідно до якої накладено арешт на все майно, яке належить боржнику - Приватній агрофірмі «Тарасівка» (а.с.42).
14.01.2010 року між ПАТ «Полікомбанк» та Приватною агрофірмою «Тарасівка» було укладено Кредитний договір № 18, відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 якого сума кредиту складає - 100000 (сто тисяч) грн., дата остаточного повернення кредиту - 12.01.2011 року; 23.02.2011 року - Кредитний договір № 92, відповідно до п.п. 1.1.1, 1.1.3 якого сума кредиту складає - 66500 (шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн., дата остаточного повернення кредиту - 22.02.2014 року,(а.с.48-49,55-56).
Заборгованість Приватної агрофірми «Тарасівка» за вищевказаними кредитами перед позивачем також підтверджується довідкою від 03.12.2012 року №1-06/3702 (а.с.57).
В забезпечення своєчасного виконання вищезазначених зобов'язань, між ПАТ «Полікомбанк» та Приватною фірмою «Тарасівка» укладені договори застави № 19 від 14.01.2010 року та № 93 від 23.02.2011 року, згідно яких Заставодавцем передано Заставодержателю в заставу належне йому майно, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску; косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг, (а.с.8,9,11,12).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 29.01.2010 року за № 26058630 та 12.03.2011 року за № 30605251, реєстратором до вказаних реєстрів було внесено відповідні відомості щодо обтяження майна, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску; косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг. При цьому, підставою обтяження є договори застави № 19 від 14.01.2010 року та № 93 від 23.02.2011 року, (8,13).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1990 року № 2654, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. При цьому, в статті 16 зазначеного Закону передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави.
Статтею 16 Закону України «Про заставу» визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу» передбачено можливість відчуження заставленого майна тільки за згодою заставодержателя.
Умови припинення застави врегульовано статтею 28 зазначеного вище Закону, зокрема, в разі припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Доказів, які б свідчили про те, що на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій щодо арешту спірного рухомого майна, право застави на майно, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску, косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг на визначених законом підставах та в установленому порядку припинене, договори застави № 19 від 14.01.2010 року та № 93 від 23.02.2011 року є недійсними, суду не надано.
Положеннями статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленою майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна врегульовано положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Так, статтею 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. В той же час, частиною 1 та частиною 2 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
В частині 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 14 вищезазначеного Закону визначено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2012 року, виконавчий лист № 2-101/12 був виданий Коропським районним судом 13.07.2012 року, проте договори застави рухомого майна, додаткова угода до договору застави укладені 14.01.2010 року, 23.02.2011 року, 03.07.2012 року та відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 29.01.2010року за №26058630 та 12.03.2011 року за № 30605251 реєстратором до вказаного реєстру було внесено відповідні відомості щодо обтяження вищезазначеного рухомого майна.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена державним виконавцем -13.07.2012 року.
Тому посилання представника третьої особи на те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 33398296 винесена державним виконавцем пізніше ніж зобов'язання, які виникли перед позивачем згідно вищезазначених договорів застави рухомого майна, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наведеними обставинами справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, а також беручи до уваги, що положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо вказаних видів обтяжень не встановлено особливого пріоритету, суд дійшов висновку, що позивач, як обтяжувач, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету стягувача у виконавчому провадженні ВП № 33398296, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
На виконання вказаних вище норм, відповідач повідомив ПАТ «Полікомбанк» про накладення арешту на все рухоме майно, в тому числі, що перебуває у заставі позивача, та роз'яснив останньому його право на звернення до суду з відповідним позовом про звільнення майна з - під арешту, (а.с.14).
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що пунктом 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року № 489/20802 передбачено, що у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.
В силу статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
У частинах 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області зняти арешт із заставленого майна, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску; косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг, що належить Приватній агрофірмі «Тарасівка» та знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» згідно договорів застави від 23.02.2011 року № 93 та від 14.01.2010 року № 19 та додаткової угоди до нього від 03.07.2012 року № 2.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тому суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» судові витрати у розмірі 32,19 грн.
Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 94, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» до відділу державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Коропського районного управління юстиції Чернігівської області зняти арешт із заставленого майна, а саме: косарка роторна 7173, 2010 року випуску; косарка роторна 1,85, 2009 року випуску; комбайн кормозбиральний «Рось-2», 2010 року випуску; електростанція ЗН111ОМО на доїльний апарат, 2009 року випуску; корови в кількості 60 голів загальною вагою 27 870 кг; нетелі м'ясні у кількості 10 голів загальною вагою 4200 кг; нетелі у кількості 20 голів загальною вагою 8350 кг; свині на відгодівлі у кількості 100 голів загальною вагою 6900 кг, що належить Приватній агрофірмі «Тарасівка» та знаходиться в заставі Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» згідно договорів застави від 23.02.2011 року № 93 та від 14.01.2010 року № 19 та додаткової угоди до нього від 03.07.2012 року № 2.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206700002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь Публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» (код ЄДРПОУ 19356610) судові витрати у розмірі 32,19 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, встановленого статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя підпис І.І. Соломко