ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 листопада 2012 року 16:11 № 2а-7183/12/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення №0001282260 від 08.05.2012
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад»(далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001282260 від 08.05.2012.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
встановив:
Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецмонтажприлад»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вальтравен»за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 та з ТОВ «ВД Престиж-альянс»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 18.04.2012 № 114/22-60/32664270 (далі -Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001282260 від 08.05.2012, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 471294,25 грн., у т.ч. основного зобов'язання 448566,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій 22728,25 грн.
Актом перевірки встановлено:
- згідно ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України,правочини, здійснені між ТОВ«Спецмонтажприлад»та ТОВ «Вальтравен»за квітень, травень 2011 року та ТОВ «ВД Престиж-альянс»за серпень 2011 року, визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;
- порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ«Спецмонтажприлад»по взаємовідносинам з ТОВ «Вальтравен»та ТОВ «ВД Престиж-альянс»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 448566 грн., у т.ч. за квітень, травень, серпень, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На виконання вищезазначених норм КАС України судом перевірено питання реального характеру операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД Престиж-альянс».
Так, позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД Престиж-альянс»: договори субпідряду, видаткові накладні, акти здавання-приймання виконаних робіт, специфікації обладнання, акти приймання-передачі обладнання, договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, листування податкові накладні, податкові декларації з ПДВ, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оборотно-сальдові відомості, а також на підтвердження здійснення розрахунків копії платіжних доручень, банківські виписки по рахунку позивача. На підтвердження використання у господарській діяльності робіт за договорами субпідряду, укладеними із ТОВ «Вальтравен», ТОВ «ВД Престиж-альянс»позивачем надано договори на виконання робіт з третіми суб'єктами господарської діяльності, кошториси на проектні (вишукувальні) роботи, договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акти приймання виконаних будівельних робіт, тощо.
Проте, суд не вважає зазначені документи належним доказом реальності операцій з огляду на наступне.
У якості свідків судом допитано працівників ТОВ «Спецмонтажприлад»: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та колишніх працівників ТОВ «Вальтравен», а нині ТОВ «Спецмонтажприлад»: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; ОСОБА_8
Особи, які у минулому були працівниками ТОВ «Вальтравен»надали суду загальні однакові пояснення відносно того, що про існування даного підприємства дізналися з інтернету, примірник трудового договору у них відсутній, в офісі за юридичною чи фактичною адресою ніколи не були, деталі та особливості співпраці повідомити не змогли.
Таким чином, суд не приймає як обґрунтовані і належні доводи пояснення вищевказаних колишніх працівників ТОВ «Вальтравен», враховуючи те, що доказів того, що вони дійсно працювали на зазначене підприємство не надано.
В той же час, не підтвердили належним чином взаємовідносин позивача з ТОВ «Вальтравен»і працівники ТОВ «Спецмонтажприлад», оскільки працівник ТОВ «Спецмонтажприлад»ОСОБА_2, який згідно з наданою позивачем інформацією, виконував роботи за договором №1804/М від 18.04.2011 по вул.Димитрова-А.Барбюса зазначив, що підприємства під назвами «Вальтравен»та «ВД Престиж-альянс» йому невідомі. Свідок ОСОБА_1 пояснити те, коли і за яких обставин він дізнався, що роботи на об'єкті виконувалися працівниками ТОВ «Вальтравен», не зміг. Свідок ОСОБА_3 зазначив про те, що він займається тільки монтажем світильників, подробиці йому невідомі.
В той же час, судом у вибірковій послідовності досліджено обіг коштів по рахунках ТОВ «Вальтравен»і ТОВ «ВД Престиж-альянс», відкритих ними в установах банків, та встановлено відсутність витрат на виплату заробітної плати (у будь-якій формі із зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку) чи на відрядження (з урахуванням того, що роботи за договором №1105/МР від 04.05.2011 та за договором №1805/СКС від 04.05.2011 виконувалися ТОВ «Вальтравен»у м.Борисполі та м.Донецьку відповідно у той час, коли місцезнаходження ТОВ «Вальтравен»у м.Києві) або інших пов'язаних із цим витрат.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.
А відсутність витрат на оплату праці у ТОВ «Вальтравен»і ТОВ «ВД Престиж-альянс»вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт та надання послуг, хоча згідно виписок виконуються і оплачуються різні пускомонтажні, картографічні та інші роботи.
Також з банківських виписок не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Вальтравен»і ТОВ «ВД Престиж-альянс»: на утримання офісу, на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, електроенергії, тощо.
Враховуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність реального характеру операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Вальтравен» та ТОВ «ВД Престиж-альянс».
Окрім того, з виписок по вказаних рахунках контрагентів позивача судом встановлено постійне та значне перерахування коштів фізичним особам нібито з метою задоволення якихось господарських потреб товариства.
Проте вказані рахунки фізичних осіб є рахунками групи 2626 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток». Призначення рахунку: облік коштів на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток; надані кредити овердрафт ("Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" № 280 від17.06.2004).
Таким чином, згідно правового режиму вказаних рахунків кошти, які перераховувалися контрагентами позивача фізичним особам, жодного відношення до господарської діяльності не мають. Фактично всі ці кошти «подаровані»фізичним особам, що не має сенсу в розрізі мети і цілей господарської діяльності товариств.
Поряд з цим картки фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 використовуються майже в один день в одних і тих самих банкоматах при здійсненні зняття готівки. Такі операції характеризуються при цьому незрозумілим дробленням сум. Аналогічна ситуація має місце з картками ОСОБА_11, ОСОБА_12. Вказане у сукупності свідчить про те, що такі картки знаходяться у якоїсь особи, яка проводить операції з двох карток по зняттю готівки одночасно. Вказане, на думку суду, не відповідає загальноприйнятим звичаям ділового обороту в Україні та меті діяльності товариств, оскільки згідно нормативно-правових вимог Національного банку України (Постанова Правління НБУ від 9 лютого 2005 року N 32) готівкові розрахунки в господарському обороті обмежені до 10 тисяч гривень на день, а правовий режим таких карткових рахунків не пов'язаний з господарською діяльністю суб'єктів господарювання. Вказане, у сукупності, на думку суду, свідчить про відсутність реального наміру та можливостей здійснення контрагентами позивача реальних господарських операцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, який набрав чинності з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).
Враховуючи те, що судом встановлена відсутність реального характеру операцій за договорами, укладеним позивачем з ТОВ «Вальтравен»та ТОВ «ВД Престиж-альянс», оскільки діяльність останніх в розрізі руху коштів не відповідає розумним та загальновідомим засадам господарської діяльності, які визначені нормами Господарського кодексу України, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
За таких обставин, підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відсутні.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.12.2012 р.