Справа № 2а/2570/3487/2012
05 грудня 2012 р.Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Галенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської районної державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 03.09.2012 року, в порядку статті 123 Земельного кодексу України, звернувся до голови Ніжинської районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки. Проте, відповідач за насідками розгляду клопотання не прийняв розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, а лише листом повідомив позивача, що в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки відсутня інвентаризація земель.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що клопотання позивача було розглянуто та листом повідомлено позивача про неможливість передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га без попереднього проведення інвентаризації земель. Розпорядження за наслідками розгляду клопотання позивача відповідачем не приймалося.
Вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 03.09.2012 року позивач звернувся з клопотанням (а.с. 8) до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва в межах Вертіївської сільської ради за рахунок земель запасу.
Відповідач листом від 27.09.2012 року № 03-20/1847 (а.с. 7) повідомив позивача про відмову у передачі у власність земельної ділянки площею 0,12 га на території Вертіївської сільської ради, яка належить до земель запасу, до моменту проведення інвентаризації земель.
Підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами унормовані главою 19 Земельного кодексу України.
Так, частиною другою та третьою статті 123 Земельного кодексу України визначено, зокрема, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до місцевої державної адміністрації, яка в межах повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідач при надходженні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, протягом місяця повинен прийняти розпорядження про надання такого дозволу або про відмову у його наданні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем розпорядження щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні не приймалося.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не розглянуто своєчасно та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, клопотання позивача від 03.09.2012 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації, чим допущено порушення прав та інтересів позивача.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Керуючись вказаною процесуальною нормою, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача від 03.09.2012 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку та строки, передбачені Земельним кодексом України.
Частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Ніжинську районну державну адміністрацію розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2012 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку та строки, передбачені Земельним кодексом України.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Непочатих В.О.