Іменем України
04.12.12 Справа №2а-1985/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Куімова М.В.;
при секретарі - Асташевої М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання розпорядження №2032-р від 05 листопада 1997 року таким, що частково втратило силу, суд, -
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з адміністративним позовом до Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (далі - Гагарінська РДА) про визнання розпорядження №2032-р від 05.11.1997 року таким, що втратило силу у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06га, розташованої по АДРЕСА_1 Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину, набув право власності на 1/2 частки житлового будинку с господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2. Остання частка вказаного будинку також на підставі свідоцтва про право на спадщину належить на праві власності третій особі у справі - ОСОБА_3. На даний час позивач має намір укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташований означений жилий будинок, але у зв'язку з тим, що розпорядженням №2032-р від 05.11.1997 року земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 позивач не має можливості придбати земельну ділянку у користування. Просить визнати розпорядження №2032-р від 05.11.1997 року таким, що втратило силу у частині передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,06га по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю ОСОБА_2
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала уточнені позовні вимоги, просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіславши письмовий відгук на позов, згідно якого проти задоволення позову у частині визнання розпорядження таким, що частково втратило силу не заперечує.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та третьої особи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що Розпорядженням Гагарінської РДА м. Севастополя №2032-р від 05.11.1997 року у приватну власність гр. ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,06га, розташована по АДРЕСА_1 Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 не отримувала.
Також встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.12.2011 року позивач придбав у власність 1/2 частку житлового будинку с господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1
На даний час позивач має намір укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташований означений жилий будинок, але при оформленні документів для отримання земельної ділянки в оренду позивачу стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, передана у власність ОСОБА_2 згідно з розпорядженням Гагарінської РДА м. Севастополя №2032-р від 05.11.1997 року.
Відповідно до ст.17 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (далі - Кодекс № 561) (що діяв на час прийняття спірного розпорядження) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення. Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 22, 23 Кодексу №561, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Позивач має намір орендувати вищевказану земельну ділянку, однак, у зв'язку з тим, що розпорядження Гагарінської РДА м. Севастополя №2032-р від 05.11.1997 року є чинним, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач вказаної земельної ділянки, не може належним чином оформити право користування.
Судом встановлено, що розпорядження Гагарінської РДА м. Севастополя №2032-р від 05.11.1997 року є законним, видане в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом. Але враховуючи те, що ОСОБА_2 зазначене розпорядження у встановленому порядку не реалізувала, то в цій частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило силу.
З урахування наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі, з урахуванням клопотання представник позивача, суд вважає за необхідне віднести на рахунок позивача.
Повний текст постанови складено та підписано 07 грудня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя №2032-р від 05 листопада 1997 року, у частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, - визнати таким, що втратило силу.
Судові витрати у справі віднести на рахунок ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.
Суддя підпис М.В. Куімов
Суддя М.В. Куімов