Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
07 грудня 2012 р. № 2-а- 13051/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконними дій, скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління МВС України в Харківській області щодо прийняття наказів, а саме:
- № 185 о/с від 09.10.2012 р. в частині увільнення його з посади начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУ з 09.10.2012 р. та зарахування у розпорядження ГУ;
- № 202 о/с від 14.11.2012 р. про призначення його на посаду оперуповноваженого ДСБЕЗ Барвінківського РВ ГУ з 14.11.2012 року;
- визнати протиправними та скасувати зазначені вище накази;
- поновити його на посаді начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що звільнення проведено в період його непрацездатності, призначення на нову посаду здійснено без його відома, яка є низчою за ту, що він займав та знаходиться в іншому населеному пункті, що суперечить чинному законодавству, у зв"язку з чим маються підстави для задоволення адміністративного позову.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи за довіреністю Блудова О.В. проти позову заперечувала в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваних наказів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з серпня 1993 р., з квітня 2010 р. призначений був на посаду начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.
Як свідчать письмові докази у справі, з 30 липня 2012 р. по 15 серпня 2012 р. позивач перебував в черговій відпустці.
Після чого, з 08 жовтня 2012 р. по 18 жовтня 2012 р., з 19 жовтня 2012р. по 17 листопада 2012р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується доданими до матеріалів справи листками непрацездатності, оригінали яких були надані позивачем до управління кадрової роботи ГУ МВС України в Харківській області.
Також, судом встановлено, що під час перебування на лікарняному, позивач подав рапорт про надання чергової відпустки у зв'язку з виїздом до міста Києва, з 13 листопада 2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного Управління МВС України в Харківській області № 185 о/с від 09.10.2012 р. підполковника міліції ОСОБА_1 було увільнено від посади начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області та зараховано з 09.10.2012 р. у розпорядження ГУМВС України в Харківській області.
Підставою для винесення зазначеного наказу відповідачем було зазначено наказ МВС України від 30.07.2012 р. № 654 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах ДСБЕЗ ГУМВС, УМВС" та наказ ГУМВСУ в Харківській області від 09.08.2012 р. № 970 "Про організаційно-штатні зміни по ГУМВС України в Харківській області", висновок ГУМВСУ в Харківській області від 09.10.2012 р. про службову необхідність зарахування у розпорядження ГУМВС України в Харківській області окремих співробітників, в тому числі позивача.
Також, наказом ГУМВС України в Харківській області № 202 о/с від 14.11.2012 р. позивача було призначено на посаду оперуповноваженого ДСБЕЗ Барвінківського РВ ГУ МВС України в Харківській області з 14.11.2012 р.
Із зазначеним суд не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п. 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться:
а) на вищі посади - в порядку просування по службі;
б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю;
в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Згідно п. 43 Положення просування по службі осіб рядового і начальницького складу провадиться, як правило, на конкурсній основі з урахуванням їх ділових і особистих якостей, результатів роботи і проявленої здатності виконання обов'язків на вищій посаді, а також висновків атестації.
Порядок і умови проведення конкурсу на заміщення вищої посади визначаються Міністром внутрішніх справ УРСР.
Суд зазначає, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Отже, у пунктах 42-43 вказаного Положення наведений вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, жодна з яких не зазначена в наказі про звільнення позивача з посади.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку була зміна у штаті апарату ГУМВС України в Харківській області та органів, йому підпорядкованих, а не ліквідація чи реорганізація цих органів. При цьому, посаду, яку займав позивач не було скорочено.
Із матеріалів справи вбачається, що в порівнянні з попереднім штатним розписом, новий не містить змін щодо штатної чисельності працівників та змін щодо структури підрозділу по посадах. Крім того, судом встановлено, що змін у напрямі роботи, посадових обов'язках робітників новоствореного відділу не було.
Водночас, суд звертає увагу, що звільнення позивача проведено в період його непрацездатності, що суперечить чинному законодавству.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатності або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
У судовому засіданні встановлено, що станом на день звільнення ОСОБА_2 знаходився на лікуванні, тобто, був тимчасово непрацездатним, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, де зазначено час, коли необхідно приступити до роботи.
Водночас, суд звертає увагу, що вказані листки непрацездатності оформлені з дотриманням вимог Інструкції про порядок заповнення листа непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 р. № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за № 1456/10055, та зазначає, що у встановленому законодавством порядку зазначені документи не визнано недійсними чи незаконними, а тому суд не має підстав піддавати сумніву зазначений письмовий доказ, так як вказані листки непрацездатності були видані компетентним органом та в порядку, передбаченому чинним законодавством, тобто, у відповідності з Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України щодо звільнення позивача з ОВС, яке проведене під час знаходження його на лікарняному, а також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
При таких обставинах, оскаржувані рішення відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є водночас правовою підставою для задоволення адміністративного позову у цій частині.
Відповідно до ст. 24 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яка передбачає, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Відповідно до вимог ст. 256 ч. 1 п. 3 КАСУ негайному виконанню підлягає постанова суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
Щодо решти позовних вимог, то вони на думку суду не підлягають задоволенню, оскільки в розумінні положень ст. 2 КАСУ, це не потребує судового захисту, так як визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів вирішує питання повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, згідно до ч. 2 ст. 11 КАСУ.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162, 256 КАСУ, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Харківській області № 185 о/с від 09.10.2012 р. в частині зарахування у розпорядження Головного управління підполковника міліції ОСОБА_1 /С-459781/, увільнивши його від посади начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУ з 09.10.2012 р.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління МВС України в Харківській області № 202 о/с від 14.11.2012 р. про призначення підполковника міліції ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні ГУ, на посаду оперуповноваженого ДСБЕЗ Барвінківського РВ ГУ з 14.11.2012 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ВДСБЕЗ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог - в задоволенні відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 07.12.2012 року.
Суддя Самойлова В.В.