83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.11.12 р. Справа № 5006/20/127/2012
Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор"
до Приватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора"
про стягнення заборгованості у розмірі 220699,83грн.
представники сторін:
від позивача:Борова О.О. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" до Приватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора" про стягнення заборгованості у розмірі 220699,83грн., у тому числі основного боргу у розмірі 177911,71грн., пені у розмірі 14005,90грн., 3% річних у розмірі 725,39грн., 30% річних у розмірі 28056,83грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №Б-57/11 від 18.11.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 177911,71грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №Б-57/11 від 18.11.2011; додаткової угоди №1 від 18.11.2011 до договору поставки №Б-57/11 від 18.11.2011; специфікацій №1 від 18.11.2011, №2 від 01.03.2012 до договору поставки №Б-57/11 від 18.11.2011; акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2012 по 26.09.2012; видаткових накладних; платіжних доручень.
15.11.2012 позивач подав письмові пояснення, в яких вказав, що копії заявок надати не може, оскільки через великі обсяги товарообігу і документообігу, для оперативної та ефективної роботи заявки від відповідача приймалися до виконання усно по телефону.
В судовому засіданні 28.11.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, які повернулись на адресу суду у зв'язку із закінченням строку зберігання. За таких обставин та керуючись ст.64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
18.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор", як постачальником (позивач) та Приватним підприємством "Проектно-будівельна компанія "Опора", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №Б-57/11 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.11.2011) (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (далі - товар), найменування, кількість, ціна якого зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності з заявкою покупця:
- в автотранспорт постачальника на умовах FCA (склад покупця) з розвантаженням в редакції INCOTERMS 2000 (пункт поставки визначається у заявці покупця);
- в автотранспорт покупця на умовах EXW із завантаженням на автотранспорт покупця (склад постачальника) 83077, м. Донецьк, вул. Артемівська, 379 в редакції INCOTERMS 2000.
Пунктом п. 4.8. договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем в наступному порядку і в терміни:
- на підставі специфікації та заявки покупця на відвантаження, постачальник формує рахунок на передоплату для кожної конкретної партії товару, з оплатою якого постачальник стає зобов'язаним поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його (п. 4.8.1 договору);
- постачальник вправі відвантажити покупцю товар без його попередньої оплати; у цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар і витрати на його транспортування в строк не пізніше 5 днів з моменту поставки.
Транспортні витрати відносяться на покупця (п. 4.7 договору).
Згідно з п. 11.5 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 18.11.2011 до договору сторонами внесено зміни у п. 11.5 договору та викладено у наступній редакції: положення договору, крім розділу 6 "Відповідальність сторін", вступають в силу з моменту підписання договору, розділ 6 договору "Відповідальність сторін" набирає чинності з 15 березня 2012 року. Договір в цілому діє до 31.12.2012, у разі, якщо жодна зі сторін за тиждень до закінчення терміну дії договору не заявить про бажання його розірвати, строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.
Сторонами були підписані специфікації №1 від 18.11.2011та №2 від 01.03.2012, в яких зазначені: марка бетону, ціна (з урахуванням роботи бетононасосу на будівельному майданчику) та вартість транспортних послуг з доставки товару автобетонозмішувачами на умовах FCA склад покупця.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 982911,71грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0011419 від 22.12.2011 на суму 38660,16грн., №РН-0011454 від 23.12.2011 на суму 1364,40грн., №РН-0011549 від 27.12.2011 на суму 15376,20грн., №РН-0000034 від 05.01.2012 на суму 24750,66грн., №РН-0000077 від 09.01.2012 на суму 16930,18грн., №РН-0000105 від 10.01.2012 на суму 3172,80грн., №РН-0000126 від 11.01.2012 на суму 5711,16грн., №РН-0000172 від 13.01.2012 на суму 38220,84грн., №РН-0000269 від 18.01.2012 на суму 18210,00грн., №РН-0000314 від 20.01.2012 на суму 2651,28грн., №РН-0001452 від 10.04.2012 на суму 33051,60грн., №РН-0011269 від 17.12.2011 на суму 23137,44грн., №РН-0011217 від 15.12.2011 на суму 114548,40грн., №РН-0011002 від 08.12.2011 на суму 3254,16грн., №РН-0010977 від 10.12.2011 на суму 110903,76грн., №РН-0010945 від 06.12.2011 на суму 26424,24грн., №РН-0010852 від 03.12.2011 на суму 96650,40грн., №РН-0010817 від 02.12.2011 на суму 41569,66грн., №РН-0010784 від 01.12.2011 на суму 11367,17грн., №РН-0010750 від 30.11.2011 на суму 3387,37грн., №РН-0010718 від 29.11.2011 на суму 26437,15грн., №РН-0010671 від 28.11.2011 на суму 11881,44рн., №РН-0010641 від 26.11.2011 на суму 11861,64грн., №РН-0010538 від 23.11.2011 на суму 47007,24грн., №РН-0010452 від 20.11.2011 на суму 53157,72грн., №РН-0010387 від 17.11.2011 на суму 6881,38грн., №РН-0010027 від 07.11.2011 на суму 6827,98грн., №РН-0009946 від 04.11.2011 на суму 189515,28грн.; товарно-транспортними накладними: №ТТН-161705 від 22.12.2011, №ТТН-161703 від 22.12.2011, №ТТН-161711 від 22.12.2011, №ТТН-161710 від 22.12.2011, №ТТН-161698 від 22.12.2011, №ТТН-161697 від 22.12.2011, №ТТН-161706 від 22.12.2011, №ТТН-163062 від 18.01.2012, №ТТН-163056 від 18.01.2012, №ТТН-163051 від 18.01.2012, №ТТН-163067 від 18.01.2012, №ТТН-162829 від 13.01.2012, №ТТН-162834 від 13.01.2012, №ТТН-162844 від 13.01.2012, №ТТН-162831 від 13.01.2012, №ТТН-162838 від 13.01.2012, №ТТН-162828 від 13.01.2012, №ТТН-163133 від 20.01.2012, №ТТН-161756 від 23.12.2011, №ТТН-162061 від 27.12.2011, №ТТН-162063 від 27.12.2011, №ТТН-162059 від 27.12.2011, №ТТН-160016 від 01.12.2011, №ТТН-161395 від 17.12.2011, №ТТН-161391 від 17.12.2011, №ТТН-161212 від 15.12.2011, №ТТН-161198 від 15.12.2011, №ТТН-161204 від 15.12.2011, №ТТН-161228 від 15.12.2011, №ТТН-161206 від 15.12.2011, №ТТН-161191 від 15.12.2011, №ТТН-161221 від 15.12.2011, №ТТН-161210 від 15.12.2011, №ТТН-161211 від 15.12.2011, №ТТН-161177 від 15.12.2011, №ТТН-160689 від 08.12.2011, №ТТН-160495 від 07.12.2011, №ТТН-160519 від 07.12.2011, №ТТН-160524 від 07.12.2011, №ТТН-160544 від 07.12.2011, №ТТН-160498 від 07.12.2011, №ТТН-160448 від 06.12.2011, №ТТН-160185 від 03.12.2011, №ТТН-160161 від 03.12.2011, №ТТН-160167 від 03.12.2011, №ТТН-160096 від 02.12.2011, №ТТН-160115 від 02.12.2011; та довіреностями №116 від 01.12.2011, №111 від 24.11.2011, №93 від 04.11.2011, №124 від 14.12.2011, №135 від 27.12.2011, №3 від 03.01.2012, №42 від 02.04.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи.
Щодо посилання у наведених видаткових накладних на транспортні послуги, позивач у судовому засіданні пояснив, що у видаткових накладних транспортні послуги є транспортними витратами у зв'язку з тим, що формулювання "транспортні послуги" є особливістю бухгалтерської програми „1С". Оскільки заперечень відповідача щодо вказаного факту не надано, суд приймає до уваги наведені пояснення позивача та вважає, що позивачем правомірно включено до вказаних видаткових накладних також суму транспортних витрат на підставі п. 4.7 договору.
Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.
На виконання умов договору позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури: №СФ-0009065 від 01.12.2012 на суму 310000,00грн., №СФ-0008401 від 08.11.2011 на суму 197132,38грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково в розмірі 805000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №871 від 09.07.2012 на суму 15000,00грн., №755 від 26.04.2012 на суму 50000,00грн., №671 від 19.03.2012 на суму 100000,00грн., №647 від 05.03.2012 на суму 5000,00грн., №444 від 18.11.2011 на суму 50000,00грн., №456 від 22.11.2011 на суму 50000,00грн., №470 від 23.11.2011 на суму 30000,00грн., №484 від 24.11.2011 на суму 30000,00грн., №491 від 28.11.2011 на суму 50000,00грн., №501 від 30.11.2011 на суму 50000,00грн., №511 від 02.12.2011 на суму 50000,00грн., №521 від 13.12.2011 на суму 125000,00грн., №538 від 20.12.2011 на суму 100000,00грн., №551 від 22.12.2011 на суму 50000,00грн., №564 від 29.12.2011 на суму 50000,00грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.
Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково в розмірі 805000,00, у зв'язку з чим заборгованість становить 177911,71грн.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем до матеріалів справи надано акти звірки взаєморозрахунків: станом на 31.12.2011, станом на 30.04.2012, за період з 01.04.2012 по 26.09.2012, з яких вбачається, що за даними позивача заборгованість відповідача перед позивачем існує, проте відповідачем жодного разу не підтверджена. Вищезазначені акти звірки взаєморозрахунків підписані сторонами та скріплені печатками.
Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати за поставлений товар на суму 177911,71грн.
Відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 177911,71грн. не надав, розмір заборгованості не спростував.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 177911,71грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути пеню у розмірі 14005,90грн. за період з 15.03.2012 по 28.09.2012 та 30% річних від простроченої суми у розмірі 28056,83грн. за період з 15.03.2012 по 28.09.2012.
Відповідно до п. 6.2 договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8.4 договору, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому:
- суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочки;
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за кожний день прострочки; обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу без обмеження термінів, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;
- якщо прострочка в оплаті перевищить 20 днів - покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику 30% річних від простроченої суми.
Як вбачається з додаткової угоди №1 від 18.11.2011 розділ 6 договору "Відповідальність сторін" набирає чинності з 15 березня 2012 року.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені позивача суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 14005,90грн. підлягають задоволенню.
Враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних за період з 15.03.2012 по 28.09.2012 у розмірі 28056,83 грн., 3% річних у розмірі 725,39грн. за період з 29.12.2011 по 14.03.2012.
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 30% річних та 3%річних, інфляційних втрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 30% річних та 3% річних суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 30% річних у розмірі 28056,83 грн. та 3 % річних у розмірі 725,39грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Проектно-будівельна компанія "Опора" (вул. Молодих шахтарів, буд. 35-В, м. Донецьк, 83056, ЄДРПОУ 34627707 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" (вул. Артемівська, буд. 379, м. Донецьк, 83077, ЄДРПОУ 32794459) суму основного боргу в розмірі 177911 (сто сімдесят сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 71 коп., пені в розмірі 14005 (чотирнадцять тисяч п'ять) грн. 90 коп., 30% річних в розмірі 28056 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят шість) грн. 83 коп., 3% річних в розмірі 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 39 коп., судовий збір у розмірі 4413 (чотири тисячі чотириста тринадцять) грн. 99коп.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Огороднік Д.М.
Дата складення повного рішення 03.12.2012