83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.11.12 р. Справа № 5006/40/102/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь
до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк
про стягнення 7824, 17 грн.
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод»
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Шевелев В.Г., юрисконсульт, довіреність від 23.12.2011 № 09/36;
від відповідача - Манерова Ю.В., юрисконсульт, довіреність від 19.07.2012 № Н-01/1863, Коваленко І.О., юрисконсульт, довіреність від 26.11.2012 № Н-01/3446, Бідніченко І.І., начальник ПТО станції Правда ДП «Придніпровська залізниця»;
від третьої особи - не з'явився.
Публічне акціонерне товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 2197, 80 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2012 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод».
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 67858175 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БМ № 731510/38/287 від 13.07.2012. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що відповідно до ч. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, вантажовідправником не визначено придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, завантаження здійснювалось засобами відправника, а також вантажовідправником не були виконані вимоги п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. Крім того, на думку відповідача позивачем не доведено ціну одиниці продукції в розумінні ст. 115 Статуту залізниць України. Також відповідач надав акт про технічний стан вагону (контейнера) від 13.07.2012, акт загальної форми №228 ваги від 13.07.2012 та акт загальної форми №24345 від 13.07.2012 які складені на станції Красноармійськ.
Представник третьої особи надіслав до суду письмові пояснення в яких просить стягнути збитки, які викликані незбереженням вантажу, з перевізника.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
12.07.2012, за накладною №45537990, Публічне акціонерне товариство «Євраз Дніпродзержинськ КХЗ» (вантажовідправник), зі станції Правда Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні №67858175 вантаж - дрібняк коксовий МК2, масою 50700кг. Вантаж завантажено у вагон відправником. Вантаж розміщено і закріплено згідно §1,2,3,6 розділ 2ТУ правильно. Маркований вапном (а.с.10).
На попутній станції Красноармійськ був складений комерційний акт БМ № 731510/38 від 13.07.2012, відповідно якого: «при комісійній перевірці ваги та стану вантажу у вагоні № 67858175 дрібняк коксовий. За документом брутто - 71800, тара - 21100кг, нетто - 50700кг. При перевірці виявилось поверхня вантажу на рівні бортів, не рівномірна. Над 3,4 люками є воронкоподібне заглиблення 150см х 150см х до основи підлоги. Протікання вантажу виникло через відсутність армованого листа 40см. На момент прибуття протікання вантажу було відсутнє. Вагон технічно справний. Люка зачинені. При зважуванні вагону на 150т вагонних тензометричних вагах станції, повірені 05.06.2012, було встановлено: брутто - 64200кг, тара за документом - 21100кг, нетто - 43100кг, що менше вказаної в накладній на 7600кг» (а.с.9).
Такі ж відомості зазначені і в акті загальної форми № 24345 від 13.07.2012 та акті загальної форми №228 ваги від 13.07.2012, які складені на станції Красноармійськ (а.с.30,32).
Як зазначено в акті про технічний стан вагону (контейнеру) від 13.07.2012, який складений на станції Красноармійсьтк, по середині вагону між 3-4 люками відсутній армований лист 40см, вагон технічно не справний, відправник міг бачити несправність вагону. Втрата вантажу можлива (а.с.31).
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Абзацом 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Досліджені у судовому засіданні вищенаведені письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагонах залізницею зазначено не було, не зазначалось і про відсутність армованого листа що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Згідно п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, визначається відправником.
Доводи відповідача про те, що недостача вантажу виникла внаслідок недотримання вантажовідправником вимог п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки, відповідно до накладної №45537990 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено і закріплено згідно § 1,2,3,6 розділу 2 ТУ правильно, вантаж маркований вапном, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Зауважень з боку залізниці до стану вагону № 67858175 та вантажу у ньому не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції Красноармійськ.
Оскільки вагон № 67858175, як пояснив представник відповідача, під навантаження був поданий у технічно справному стані, залізницею був прийнятий до перевезення, то суд робить висновок, що технічна несправність вагону виникла під час перевезення.
Часткове порушення маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №67858175, становить 8426,48 грн., із розрахунку 7600кг - (50700кг х 1%)х 1188грн., де 7600кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту БМ № 731510/38/287 від 13.07.2012 (а.с.9).
50700кг - маса вантажу у вагоні №67858175 згідно накладної (а.с.10).
1% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).
1188 грн. - вартість вантажу з ПДВ, згідно рахунку відправника (а.с.12).
Позивачем заявлена до стягнення менша сума, а саме - 7824,17 грн.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, ЄДРПОУ 00191129) 7824 грн. 17 коп. збитків та 1609 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 03 грудня 2012 року.
Суддя Говорун О.В.