"27" листопада 2012 р. Справа № 5002-28/1524-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
прокуратури Кривоклуб Т.В. -старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міської ради
на постановувід 10.09.2012 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі№ 5002-28/1524-2012 господарського суду АР Крим
за позовомВійськового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району
доФеодосійської міської ради
третя особа- ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - ОСОБА_7
провизнання недійсним пункту рішення та пунктів додатку до рішення
У травні 2012 р. Військовий прокурор Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним пункту 1 рішення Феодосійської міської ради 17 сесії 24 скликання № 807 від 27.06.2003 р. "Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" та пункти 61, 63 додатку № 1 до рішення Феодосійської міської ради № 807 від 27.06.2003 р., в частині безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_5 площею 0,0750 га та громадянину ОСОБА_6 площею 0,0750 га, посилаючись, зокрема, на статтю 21 Цивільного кодексу України та пункт 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що постановою Верховного Суду України від 24.025.2009 р. у справі № 2-1/2599-2008 (№ 3-132к09/45/18) було залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р., якою визнано недійсним рішення Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 р. про вилучення земельної ділянки площею 4,89 га у в/ч А0289 та зобов'язано міську раду повернути вказану земельну ділянку Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача -Феодосійської КЕЧ району.
Таким чином, прокурор зазначав, що земельна ділянка площею 4,89 га відповідно до статей 77, 84 Земельного кодексу України відноситься до земель оборони, перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України та не може передаватися до приватної власності, і будь -якого рішення щодо вилучення цієї земельної ділянки уповноваженим органом не приймалось.
У відзиві на позовну заяву Феодосійська міська рада просила відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що спірне рішення, на той момент було прийнято в межах повноважень міської ради, встановлених законом, а прокурором та позивачами не надано прямих доказів того, що виділені за спірним рішення міської ради громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки входять до складу 4,89 га земель, вилучених у військової частини на підставі рішення Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 р.
Рішенням господарського суду АР Крим від 26.07.2012 р. (суддя Лукачов С.О.) позовні вимоги задоволені, визнано недійсним пункт 1 рішення Феодосійської міської ради 17 сесії 24 скликання № 807 від 27.06.2003 р. "Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" та пункти 61, 63 додатку № 1 до рішення Феодосійської міської ради № 807 від 27.06.2003 р., в частині безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_5 площею 0,0750 га та громадянину ОСОБА_6, площею 0,0750 га.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, зокрема, що земельна ділянка площею 4,89 га, в яку входять передані за спірним рішенням міськради № 807 громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки по 0,0750 га, незаконно вилучена рішенням Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 року у в/ч А0289, яке в судовому порядку визнане недійсним, відповідно до статей 77, 84 Земельного кодексу України відноситься до земель оборони, перебувала і перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України та не може передаватися до приватної власності або в користування іншим особам.
За апеляційною скаргою Феодосійської міської ради Севастопольський апеляційній господарський суд (судді: Латинін О.А., Проценко О.І., Євдокімов І.В.) переглянувши рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.09.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Феодосійська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що спірне рішення міською радою було прийнято в межах визначених законом повноважень та передано земельні ділянки громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із вільних земель територіальної громади, а прокурором та позивачами не доведено порушення законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів позивачів, оскільки як зазначає заявник касаційної скарги, судами не було встановлено виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р. по справі № 21/2599-2008, якою зобов'язано повернути земельну ділянку Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача -КЕЧ, а відтак, на даний час єдиним належним землекористувачем спірної землі є громадянин ОСОБА_7, а згідно листа відділу Держкомзему м. Феодосія від 08.08.2012 р. за період з січня 2008 по січень 2012 років змін у складі земель Міноборони у м. Феодосія не проводилось, у зв'язку з чим скаржник вважає, що Міноборони не є належним землекористувачем.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарг а не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у 1983 році рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради депутатів трудящих Феодосійській квартирно-експлуатаційній частині району відведено у безстрокове користування 153,707 гектарів землі та видано державний акт № 014027 про право постійного користування вказаними земельними ділянками.
Рішенням 3 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 р. вилучено у військової частини А0289 Міністерства оборони України земельну ділянку площею 4,89 га, яка знаходиться на території військового містечка № 6-а та передано у вільні землі м. Феодосія.
Дана земельна ділянка входить до складу 153,707 га землі, відведених у постійне користування Феодосійської КЕЧ району.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р., залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 24.02.2009 р. у справі № 2-1/2599-2008, було задоволено позов військова прокуратура Феодосійського гарнізону та визнано недійсним рішення Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 "Про вилучення земельної ділянки у в/ч А 0289" площею 4,89 га військового містечка м. Феодосії та зобов'язано Феодосійську міську раду повернути вказану земельну ділянку Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача - Феодосійської КЕЧ району (том 1 а. с. 15-18, 72-74).
Здійснюючи судовий розгляд справи у даній справі, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Феодосійської міської ради 17 сесії 24 скликання № 807 від 27.06.2003 р. "Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" вирішено, зокрема, передати безоплатно в приватну власність громадянам України земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку у відповідності з додатком № 1, а також Управління земельних ресурсів зобов'язано оформити державні акти на право приватної власності на землю (пункт 4 рішення).
Згідно пунктів 61 та 63 додатку № 1 до рішення Феодосійської міської ради № 807 від 27.06.2003 р. "Список громадян м. Феодосії, яким передаються в приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку", громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано земельні ділянки площею по 0,0750 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).
В подальшому, 20.10.2005 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець), а також між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,0754 га та 0,0750 га по АДРЕСА_1
Судами встановлено, що вказані земельні ділянки, передані спірним пунктом рішення Феодосійської міської ради № 807 від 27.06.2003 р. громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перейшли у власність громадянина ОСОБА_7 за договорами купівлі -продажу від 20.10.2005 р.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Військового прокурора Феодосійського гарнізону про визнання недійсним пункту 1 рішення Феодосійської міської ради 17 сесії 24 скликання № 807 від 27.06.2003 р. "Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" та пунктів 61, 63 додатку № 1 до вказаного рішення міської ради № 807, в частині безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_5 площею 0,0750 га та громадянину ОСОБА_6 площею 0,0750 га, посилаючись, зокрема, на статтю 21 Цивільного кодексу України та пункт 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", з підстав визнання недійсним у судовому порядку рішення міської ради № 117 від 31.05.2002 р. про вилучення земельної ділянки площею 4,89 га у в/ч А0289 та зобов'язання міську раду повернути вказану земельну ділянку Міністерству оборони України в особі постійного землекористувача -Феодосійської КЕЧ району.
За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності (частина 2 статті 77 вказаного Кодексу).
Пунктом б) частини 3 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Згідно з пунктом 45 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що згідно висновків, викладених у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.08.2008 р., залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 24.02.2009 р. у справі № 2-1/2599-2008 р., земельна ділянка площею 4,89 га, у склад якої входять земельні ділянки, передані громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно оскаржуваного у даній справі рішення міської ради № 807 від 27.06.2003 р., незаконно була вилучена визнаним недійсним рішення Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 р. у військової частини А0289, відповідно до статей 77, 84 Земельного кодексу України відноситься до земель оборони, перебувала та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України та не може передаватися до приватної власності або в користування іншим особам.
За приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального окдексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття міської радою спірного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи те, що рішення Феодосійської міської ради № 117 від 31.05.2002 "Про вилучення земельної ділянки у в/ч А-0289" було визнано недійсним у судовому порядку, у зв'язку з чим пункт 1 рішення Феодосійської міської ради 17 сесії 24 скликання № 807 від 27.06.2003 р. "Про передачу земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України", яке є похідним від рішення № 117 від 31.05.2002 р. та пункти 61, 63 додатку № 1 до цього рішення в частині передачі у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судами під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника непереконливими та такими, що спростовуються встановленими під час розгляду справи обставинами, а зміст касаційної скарги зводиться лише до непогодження відповідача із судовими рішеннями, при цьому, не містить посилань на порушення чи неправильне застосування судами конкретних норм права.
Керуючись статтею 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р. у справі № 5002-28/1524-2012 та рішення господарського суду АР Крим від 26.07.2012 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач