"05" грудня 2012 р. Справа № 5021/418/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.
з участю представників: позивача: відповідачів: не з'явився Яцура С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сарекс"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2012 р.
у справі№ 5021/418/12
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сарекс"
довідкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне підприємство 15928", товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг"
про визнання договору недійсним
У березні 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору про надання послуг з правового обслуговування, укладеного між відповідачами 01.06.2009 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2012 р. (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено.
Визнано недійсним договір про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р., укладений між ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15928" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг".
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р. (головуючий -Шевель О.В., судді -Гетьман Р.А., Гончар Т.В.) рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2012 р. скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 р., залишивши в силі рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2012 р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ "Бізнес-Консалтинг" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.06.2009 р. між ВАТ "Сумське АТП 15928" в особі виконуючого обов'язки керівника підприємства Заїки А. М., який діяв на підставі ухвали господарського суду Сумської області №6/108-04 від 29.11.2007 р., з однієї сторони, та ТОВ "Бізнес-Консалтинг" в особі директора Яцури С. П., який діяв на підставі Статуту, був укладений договір про надання послуг з правового обслуговування, відповідно до умов якого замовник (1-й відповідач) доручає, а виконавець (2-й відповідач) бере на себе зобов'язання з надання послуг з правового забезпечення його діяльності.
Згідно з п. 4.1 договору за надані послуги замовник розраховується з виконавцем згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сума винагороди визначається та узгоджується сторонами після повного закінчення їх виконання і сплачується замовником у 3-денний строк з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування всієї суми з рахунку замовника на рахунок виконавця, вказаного в реквізитах сторін, на підставі виставленого рахунку виконавця (п. 4.2).
Плата перераховується на підставі даного договору за платіжним дорученням встановленого зразка (п.4.3).
В матеріалах справи містяться копії звітів про виконані види робіт, актів приймання-передачі виконаних робіт, акту звірки взаємних розрахунків від 30.12.2009 р.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказаний договір є фіктивним, оскільки відповідачі не мали на меті досягнення відповідного правового результату, тобто, надавати правові послуги та споживати результат правових послуг у господарській діяльності, про що свідчить загальний декларативний характер обов'язків виконавця, відсутність критеріїв оцінки результатів виконаних робіт (наданих послуг), відсутність доказів практичного використання результатів виконаних робіт (наданих послуг), складання однотипних актів, відсутність узгодження такої істотної умови в договорі як ціна всупереч ч. 3 ст. 180 ГК України.
Крім того, зміст спірного правочину в частині зобов'язань сторін суперечить меті діяльності 1-го відповідача -ВАТ "Сумське АТП 15928", відповідно до п. 2.1 Статуту якого метою діяльності товариства є: одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та статутом, частині 3 ст. 509 ЦК України, ст. 3 ЦК України.
Також укладення спірного договору було здійснено з перевищенням повноважень, оскільки на момент його укладення в.о. керівника ВАТ"Сумське АТП 15928" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання договору.
Порушення своїх прав укладенням договору б/н від 01.06.2009 р. між відповідачами у даній справі позивач обґрунтовує тим, що він є кредитором боржника у справі про банкрутство ВАТ "Сумське АТП 15928", що підтверджується копією постанови Вищого господарського суду України від 10.01.2012 р. у справі №5021/1197/2011 та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних права та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно (надані послуги) такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг" були надані копії звітів про виконані види робіт до актів приймання -передачі та копії самих актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписані сторонами договору та скріплені печатками підприємств-сторін (а.с.133-146, т. 1), з яких вбачається, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг" виконало свої зобов'язання за спірним договором, а ВАТ "Сумське АТП 15928" прийняло надані послуги, але не оплатило їх вартість. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 30.12.2009 р. сума заборгованості 1-го відповідача перед 2-м відповідачем за договором від 01.06.2009 р. становить 175000,00 грн. (а.с. 133-147, т. 1).
Згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Сторони при підписанні актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) щоразу погоджувались, що вартість послуг за спірним договором становить 25000,00 грн. щомісяця.
Доводи позовної заяви про відсутність на момент укладання спірного договору про надання послуг з правового обслуговування від 01.07.2009 р. у в.о. голови правління ВАТ "Сумське АТП-15928" Заїка А.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності згідно з вимогами п.9.3.5. Статуту ВАТ що, в силу приписів ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України також є підставою для визнання такого правочину недійсним, спростовані апеляційним господарським судом на підставі системного аналізу норм статуту ВАТ "Сумське АТП-15928".
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про те, що підстави для визнання договору недійсним відповідно до правил ст. 215 ЦК України чи фіктивним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сарекс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2012 року у справі за № 5021/418/12- без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя І. Кондратова
Суддя Л.Стратієнко