"03" грудня 2012 р. Справа № 5017/925/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддівКролевець О.А. Попікової О.В.
за участю представників:
від позивача:Маркаров І.Р. -за дов. від 30.11.2012р.
від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Апогеос"
на рішеннягосподарського суду Одеської області від 30.07.2012р.
та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р.
у справі№ 5017/925/2012 господарського суду Одеської області
за позовомПриватного підприємства "Апогеос"
доОдеської обласної державної хлібної інспекції
третя особа без самостійних вимог на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"
простягнення 42 867,08 грн.,
Приватне підприємство "Апогеос" (далі - позивач, ПП "Апогеос") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної державної хлібної інспекції (далі -відповідач, Одеська ОблДХІ) про стягнення 42 867,08 грн. заподіяних збитків.
У заяві від 28.05.2012р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 60 607,81 грн. збитків. Вказана заява позивача судом першої інстанції була прийнята до розгляду.
В прийнятті заяви позивача від 27.07.2012р. про уточнення позовних вимог в розмірі 59 927,29 грн. місцевим судом було відмовлено
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Оборотова О.Ю., Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. (головуючий суддя Журавльов О.О., судді Аленін О.Ю., Ярош А.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статей 11, 16, 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 11, 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", з огляду на те, що позивачем не доведено належним чином направлення та отримання відповідачем заявки і не надано доказів внесення оплати за послуги інспекції, як необхідних умов для виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 14.07.2011р. № 119, у зв'язку з чим правові підстави виконання цього договору відповідачем не настали, а понесення позивачем збитків саме з вини відповідача не доведено.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання і завданою шкодою, а також не доведено наявність та розмір завданої шкоди у вигляді неотриманого доходу. При цьому, судом апеляційної інстанції було з'ясовано, що факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від 14.07.2012р. № 119, а саме: факт відмови у прийнятті відповідної заяви позивача, встановлено в рішенні господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. у справі № 16/17-4236-2011, а отже даний факт в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в сумі 59 927,29 грн.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 35, 104 Господарського процесуального кодексу України, статей 216, 217, 218, 224, 225 Господарського кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт заподіяння позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором від 14.07.2012р. № 119.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.07.2011р. між ПП "Апогеос" (замовник) та Одеською обласною державною хлібною інспекцією (виконавець) укладено договір № 119 на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України (далі -договір), у відповідності до умов якого замовник доручає, а виконавець виконує огляд (інспектування) зерна і продуктів його переробки та оформлення сертифікатів якості зерна і продуктів його переробки при відвантаженні, надходженні та транзиті, обумовлених у договорі (контракті) між продавцем і покупцем (замовником та його контрагентом за договором відчуження зернопродуктів).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 3.1., 5.1., 5.2. договору, замовник зобов'язаний не менш ніж за 72 години до початку відвантаження, вивантаження зернопродуктів ознайомити виконавця з умовами договору (контракту) купівлі-продажу і виділити уповноваженого представника для підтримки зв'язку з виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання вчасно здійснити оплату виконаних робіт відповідно до виставленого рахунку виконавця, не залежно від того чи діє замовник від свого імені або від імені третьої особи при здійсненні експортно-імпортного експедирування вантажу. Виконавець зобов'язаний приступити до роботи з надання послуг відповідно до даного договору з моменту оплати його послуг замовником у повному обсязі. Замовник оплачує послуги виконавця в триденний термін з моменту отримання рахунку від виконавця у вигляді 100 % передоплати шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок виконавця. Виконавець приступає до виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором тільки після перерахування замовником суми, визначеної виконавцем у виставленому замовнику рахунку, причому розрахунок вважається здійсненим замовником з моменту надходження грошей на рахунок виконавця.
21.07.2011р. між ПП "Апогеос" (постачальник) та ТОВ "Кернел-Трейд" (покупець) було укладено договір поставки № О430/12, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь фуражний українського походження врожаю 2011 року 500 +/- 5% метричних тонн. Згідно пунктів 3.1. - 3.2. даного договору, товар поставлявся відповідно до вимог DDU до Іллічівського морського торгівельного порту. Строк поставки на портовий елеватор до 30.07.2011р. Пунктом 5 договору поставки встановлено, що вартість 1 тонни товару без ПДВ складає 1 860,00 грн.
25.07.2011р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 148, в якій просив провести інспектування партії ячменю фуражного 3-го класу врожаю 2011 року, який знаходиться за адресою: Одеська область, Саратський р-н, с. Зоря, вул. 28 червня, № 197, вагою 500 000 тонн, та мав транспортуватися за договором поставки від 21.07.2011р. № О430/12.
26.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом № 151, в якому просив надати рахунок на оплату послуг з інспектування 8 одиниць вагонів ячменю фуражного 3-го класу врожаю 2011 року згідно із заявкою від 25.07.2011р. № 148 на виконання умов договору від 14.07.2011р. №119.
Відповідач у листі від 27.07.2011р. № 19/1/864 повідомив позивача, що Одеською ОДХІ не було отримано заяву ПП "Апогеос" від 25.07.2011р. № 148, у зв'язку з чим відсутня можливість виписати рахунок.
Відповідно до залізничної накладної від 28.07.2011р. № 42144949, позивачем на адресу ПАТ ТОВ СП "Трансбалктермінал" (отримувач за договором поставки від 21.07.2011р. № О430/12) відправлено ячмінь у вагонах №№ 95541611, 95834172, 95539730, 95347324.
29.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом № 158, у якому повідомив про завантаження вагонів без інспектора Одеської ОДХІ, який не з'явився, у зв'язку з чим задля уникнення простою вагонів та простою судна під завантаження в Іллічівському порту позивачем були проведенні дослідження зерна, якими встановлено, що якість зерна відповідає стандартам та нормам України і повністю задовольняють покупця - ТОВ "Кернел-Трейд".
01.08.2011р. на адресу позивача від ТОВ "Кернел-Трейд" надійшов лист № 01/08-12, з якого вбачається, що 4 вагони із зерном №№ 95347324, 95541611, 95834172, 95539730, які позивач відправив ТОВ "Кернел-Трейд", зняті з фронту відвантаження та з експорту на підставі припису начальника Іллічівського п/п Одеської обласної державної хлібної інспекції, у зв'язку з чим третя особа у справі просить повернути грошові кошти, отримані у якості передплати за договором поставки від 21.07.2011р. № 0430/12 у розмірі 362 179,20 грн. Вказані грошові кошти позивач повернув згідно платіжного доручення від 08.08.2011р. № 28.
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2011р. у справі № 16/17-4236-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012р., задоволено позов ПП "Апогеос" і зобов'язано Одеську ОДХІ виконувати умови договору від 14.07.2011р. № 119 на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України, викладені у пунктах 1.1., 3.1. даного договору.
Предмет спору у даній справі становить вимога (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, прийняту до розгляду судом першої інстанції) про стягнення збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором від 14.07.2011р. № 119 на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України, у розмірі 60 607,81 грн., а саме: 24 747,58 грн. витрат, пов'язані із залізничними послугами з перевезення зерна ячменя, 2 351,23 грн. витрат, пов'язані з послугами з проведення аналізів зерна ячменя, поставленого у вагонах №№ 95541611, 95834172, 95539730, 95347324, 33 509,00 грн. неодержаних доходів.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відповідності до статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.
Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, який видається на платній основі територіальними органами спеціально уповноваженого державного органу у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки приймається протягом трьох днів після надходження заяви від суб'єкта ринку зерна про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на зерновому складі, і завершення завантаження транспортного засобу. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, вважається, що суб'єктові ринку зерна надано такий сертифікат.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
В свою чергу, згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Крім того, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. При цьому, при пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі непорушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання.
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, під час прийняття судових рішень у справі № 16/17-4236-2011 було встановлено факт порушення Одеської ОДХІ прийнятих на себе зобов'язань за договором від 14.07.2011р. № 119, а саме: відмови у прийнятті заяви ПП "Апогеос" від 25.07.2011р. № 148, яка була направлена на адресу відповідача. Вказані факти в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для розгляду справи № 5017/925/2012.
В свою чергу, апеляційним судом на підставі наявних матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем не доведено належним чином причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачем у вигляді порушення зобов'язання за договором від 14.07.2011р. № 119 та понесеними позивачем витратами у вигляді оплати послуг з проведення відповідних досліджень зерна ячменя.
Так, із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи вбачається, що дослідження зерна, що поставлялось за договором поставки від 21.07.2011р. № О430/12, проводились заздалегідь та до моменту подання ПП "Апогеос" відповідної заяви до Одеської ОДХІ про проведення інспектування зерна, а відтак оплата цих досліджень не можуть вважатися збитками, які понесені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором від 14.07.2011р. № 119. При цьому, лабораторні дослідження зерна в будь-якому випадку були необхідні для здійснення позивачем відповідних товарних операцій з цим зерном незалежно від проведення відповідачем його інспектування.
Окрім цього, судом апеляційної інстанції, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, з'ясовано, що позивачем не було належним чином доведено причинного зв'язку між порушеним відповідачем зобов'язання за договором від 14.07.2011р. № 119 та витратами на транспортування зерна, понесеними позивачем на виконання договору поставки від 21.07.2011р. № О430/12.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, зерно, поставлене ПП "Апогеос" за договором поставки від 21.07.2011р. № О430/12, було повернуто позивачу, у зв'язку із зняттям його з експорту на підставі припису Іллічівського п/п Одеської ОДХІ, оскільки вагони відвантажувались з несертифікованого зернового складу, якість партії ячменя визначалось у неатестованій та неакредитованій лабораторії, яка не має права видавати посвідчення про якість, у посвідченнях про якість відсутня інформація за показниками безпеки та ГМО. Отже, наведені обставини свідчать, що повернення товару за договором поставки від 21.07.2011р. № О430/12 сталося з вини ПП "Апогеос", а не у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором від 14.07.2011р. № 119.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неотриманих доходів у розмірі 33 509,00 грн., суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не доведено належним чином наявності шкоди у вигляді упущеної вигоди та вжиття ним заходів, необхідних для одержання такої вигоди, а також того факту, що прибуток у такому розмірі не був отриманий саме через порушення відповідачем зобов'язання за договором від 14.07.2011р. № 119. Вказаний висновок позивач належним чином не спростував.
Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що позивачем не доведено належним чином факт заподіяння йому збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором від 14.07.2011р. № 119 на визначення якості товарних і технологічних властивостей зернобобових, олійних, зернових культур, продуктів їх переробки, що відвантажуються на експорт, що надходять по імпорту, та в межах України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на встановлені ним обставини.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.
При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Апогеос" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. у справі № 5017/925/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова