Справа № 2/2205/579/12
04 грудня 2012 р.
Деражнянський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Коваля Ф.І.,
при секретарі Демчишиній Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Деражні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділу ДВС Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту.
В обґрунтування своїх вимог позивачка стверджує, що у 2006 році вона купила у відповідачки квартиру АДРЕСА_1, у якій проживає на даний час разом із двома неповнолітніми дітьми. При цьому договір купівлі-продажу оформлений не був, проте вартість квартири, що складає 5500 грн., вона відповідачці сплатила. 11 червня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області при примусовому виконанні постанови по зведеному виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб 630431 грн. 22 коп., був складений акт опису й арешту майна боржника, згідно з яким накладено арешт на вищенаведену квартиру. Позивачка стверджує, що власником квартири є вона як така, що виконала всі умови укладеного між нею та відповідачкою договору купівлі-продажу, а відповідачка уникала нотаріального оформлення договору, тому вона просить задовольнити її позов.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити.
Представник відділу ДВС Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області позову не визнала і пояснила, що на її виконанні знаходиться постанова по зведеному виконавчому провадженню від 26 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб 630431 грн. 22 коп. В ході примусового виконання вказаної постанови нею був проведений опис належного боржнику майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1, та накладений на нього арешт. Вказані дії проводилися відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження", тому представник ДВС вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, підтвердивши ті обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування її вимог. Зокрема, вона підтвердила факт передачі їй позивачкою 5500 грн. в рахунок оплати вартості спірної квартири. Разом з тим, відповідачка стверджує, що від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна вона не ухилялася. В задоволенні позову вона не заперечує.
Вислухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 328 ч. 1 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Судом встановлено, що 11 червня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області Шваєнко С.С. при примусовому виконанні постанови по зведеному виконавчому провадженню №92 та інших виконавчих документів від 26 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб 630431 грн. 22 коп., були проведені виконавчі дії з опису та арешту майна боржника ОСОБА_2, про що складено відповідний акт.
Під час проведення вищеназваних виконавчих дій було арештовано майно боржника ОСОБА_2, зокрема квартиру АДРЕСА_1.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 є власником вказаної квартири відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 13 вересня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області та зареєстрованого у Деражнянському бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 248.
Суд не приймає до уваги доводів позивачки в тому, що власником вищенаведеної квартири є вона у зв'язку з тим, що вона сплатила відповідачці вартість квартири, оскільки відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно із ст. 640 ч.3 цього ж Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 220 ч.1 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Будь-яких доказів, які б підтверджували факт укладення договору між сторонами у передбаченій законом формі, позивачкою не надано.
Разом з тим, суд приймає до уваги пояснення відповідачки ОСОБА_2, дані нею під час судового засідання, в тому, що нотаріального оформлення договору купівлі-продажу вона не уникала, оскільки вони нічим не спростовуються.
Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання права власності на спірну квартиру за позивачкою.
Що стосується позовних вимог в частині виключення майна з акту опису й арешту, то суд керується вимогами ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", згідно з якими особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Оскільки позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що описане майно належить їй, а не боржнику ОСОБА_2, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а спірне майно не підлягає виключенню з акту опису й арешту як таке, що знаходиться під арештом без достатніх правових підстав.
Керуючись ст.ст. 220 ч.1, 328 ч.1, 640 ч.3, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й арешту відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Ф. І. Коваль