Комінтернівський районний суд Одеської області
Справа № 1515/3242/12
05.12.2012смт. Комінтернівське
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
судді Рідник І.Ю.
при секретарі Бочковській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
26.07.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі-МТСБУ) звернулося до суду з позовом в порядку регресу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та понесених судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.03.2008 року о 12 год.00 хв. ОСОБА_1, який не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземного транспортного засобу, керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом «Ремарк», державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Київ-Одеса, під час руху не стежив за технічним станом причепу, внаслідок чого причеп відірвався від автомобілю, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.
В результаті ДТП автомобіль «Опель», д/н НОМЕР_3, зазнав механічні ушкодження, які, згідно звіту автотоварознавчого дослідження №456 від 14.04.2008 року, становлять 10492.59 грн., що дорівнює його ринкової вартості. Відповідно до звіту №531-ост від 22.04.2008 року утилізаційна вартість автомобіля після ДТП складає 4783.21 грн., у зв'язку з чим, шкода, завдана відповідачем потерпілому ОСОБА_2 у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді становить 5709.21 грн.
Вина у ДТП відповідача ОСОБА_1 повністю доведена і підтверджується постановою Комін-тернівського районного суду Одеської області від 05.05.2008 року. Враховуючи те, що винуватцем ДТП завдана власнику автомобіля «Опель», д/н НОМЕР_3, ОСОБА_2 шкода відшкодована не була, потерпілий, з метою отримання відшкодування, 12.05.2008 року звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1656058, зі строком дії з 14.12.2007 року по 13.12.2008 року.
Відповідно до ст.22, п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ 13.07.2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 5709.38 грн. Крім цього, МТСБУ понесло витрати на отримання правової допомоги в розмірі 1500.00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви до суду в розмірі 214.60 грн., оскільки у добровільному порядку відповідачем заподіяна потерпілому шкода відшкодована не була. Враховуючи, що після виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 МТСБУ, відповідно до ст.1191 ЦК України та п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право зворотної вимоги по відшкодуванню заподіяного збитку до відповідача ОСОБА_1, просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити по підставах, викладених у позові, доповнивши, що про скасування 26 грудня 2011 року апеляційним судом Одеської області постанови Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.05.2008 року, якою відповідача було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 13.03.2008 року, та закриття провадження по адміністративній справі йому стало відомо тільки в теперішній час від відповідача, але інших доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 в ДТП суду надати не може у зв'язку з їх відсутністю.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та пояснив суду, що в судовому засіданні 05.05.2008 року по розгляду адміністративної справи, порушеної відносно нього за ст.124 КУпАП, участі не приймав, оскільки про судове засідання його ніхто не повідомляв. Про постанову суду від 05.05.2008 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП дізнався тільки 19.05.2011 року з позовної заяви ОСОБА_2 до нього про відшкодування збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, яка надійшла на його адресу з міськрайонного Васильківського суду Київської області. Оскільки він винним себе в дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 13.03.2008 року на автодорозі Київ-Одеса, не визнає, ним була оскаржена постанова Комінтернівського районного суду від 05.05.2008 року до апеляційного суду Одеської області, яким ця постанова була скасована, у зв'язку з не доведенням його вини, та провадження по справі закрито. Як його було в подальшому повідомлено Васильківським міськрайонним судом Київської області цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до нього також була закрита.
Винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 13.03.2008 року на автодорозі Київ-Одеса, він себе не визнає та вважає, що позов до нього страховою компанією пред'явлено необґрунтовано по тим підставам, що він не є належним відповідачем, оскільки власником автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом «Ремарк», державний номерний знак НОМЕР_2, є юридична особа, назву якої він вже не пам'ятає. У березні 2008 року йому, як водію-далекобійнику, цією фірмою був запропонований одноразовій заробіток з виїздом до м.Київ. В трудових відносинах з цим підприємством він не знаходився, документів на володіння цим автомобілем та довіреності на право управління даним транспортним засобом на нього оформлено не було. Власник автомобіля «Мерседес», знаходився разом з ним в салоні автомобіля. Що за причеп був підчеплений до автомобіля, мав він чи ні механічні пошкодження до виїзду до м.Київ, виготовлений заводським або кустарним способом, пройшов автомобіль з причепом технічний огляд перед виїздом з автопарку, йому відомо не було. Рухаючись вже у зворотному напрямку з м.Київа до м.Одеси причеп несподівано розломився на дві частини і відламану частину винесло на зустрічну смугу руху, по якій, на тої час, рухався автомобіль «Опель» під керуванням ОСОБА_2 Друга частина причепу так і залишилася причепленою до автомобіля. Коли працівники ДАІ склали на нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, власник автомобіля «Мерседес» його заспокоїв, пообіцяв, що підприємство самостійно вирішить цю проблему. До 19.05.2011 року він так і вважав, поки з позовом ОСОБА_2 не отримав копію постанови суду, якою він був визнаний винним у ДТП, що відбулася 13.03.2008 року. Заперечує про отримання ним від МТСБУ у травні 2010 року листа з пропозицією добровільного відшкодування ОСОБА_2 завданих ДТП збитків, стверджуючи, що підпис на поштовому повідомлені стоїть ні його. На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити. Крім цього зазначив, що оскільки вже сплинуло багато часу від тої події, надати будь-яки докази у підтвердження своїх заперечень проти позову, він не має можливості.
Залучений за клопотанням представника позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, власник автомобіля «Опель», д.н.з. НОМЕР_3, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, згоду на участь у справі до суду не направив, у зв'язку з чим, справа розглянута, відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України, за його відсутність.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за наступними підставами.
Судом встановлено, що 14.12.2007 року, відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІУ, ОСОБА_2 отримав в ЗАТ «Страхова група «ТАС» страховий поліс №ВВ/1656058 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності строком на один рік, з 14.12.2007 року по 13.12.2008 року, відповідно до якого об'єктом страхування є автомобіль марки «Опель Кадет», державний номерний знак НОМЕР_3, 1986 року випуску /а.с.8/.
12.05.2010 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, завданої його автомобілю «Опель», державний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП, що трапилася 13.03.2008 року о 12.00 год. на 44 км автодороги Київ-Одеса з вини водія автомобіля «Мерседес 1223», д.н.з НОМЕР_1, з причепом «Ремарк», д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_1 /а.с.7/. В якості доказу вини у ДТП водія автомобіля «Мерседес», д.н.з НОМЕР_1, ОСОБА_2 була надана копія постанови Комінтернівського районного суду від 05.05.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП /а.с.9/.
Відповідно до ст.22 Закону №1961-ІУ, МТСБУ відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.
Згідно п.п. «а» п.41.1 ст.41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У виконання ст.41 Закону №1961-ІУ МТСБУ наказом №2040 від 12.07.2010 року задоволена заява потерпілого від ДТП ОСОБА_2 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та здійснена виплата в розмірі 5709.38 грн., яка перерахована платіжним дорученням №2919 від 13.07.2010 року на розрахунковий рахунок потерпілого, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» /а.с.16/.
З матеріалів справи убачається, що 14.05.2010 року за вих.№9276/3-2-05 МТСБУ направлявся лист на адресу ОСОБА_1 з пропозицією добровільного відшкодування потерпілому заподіяної шкоди /а.с.17/, який, як зазначив представник позивача, відповідачем залишено без відповіді.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який відбувається способами, встановленими ст.16 ЦК України.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд, відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно ч.3, ч.4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При зверненні у липні 2012 року на підставі ст.1191 ЦК України, п.38.2.1 ст.38 Закону №1961-ІУ, до суду з даним позовом позивач, як на доказ вини відповідача, послався на постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка на тої час вже була скасована постановою апеляційного суду Одеської області від 26.12.2011 року /а.с.25-26/.
Інших доказів вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 13.03.2008 року о 12.00 год. на 44 км автодороги Київ-Одеса, в наслідок якої автомобіль «Опель», д.н.з. НОМЕР_3, зазнав механічні пошкодження, позивачем суду не надано.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли відносно джерел підвищеної небезпеки, застосуванню підлягають норми ст.ст.1187,1188 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з вико-ристанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, вико рис-танням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір поряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивачем доказів того, що відповідач на відповідній правовій підставі володів автомобілем «Мерседес 1223», д.н.з НОМЕР_1, з причепом «Ремарк», д.н.з. НОМЕР_2, суду не надано.
Доводи відповідача про те, що він не мав автомобіль «Мерседес», д.н.з НОМЕР_1, з причепом «Ремарк», д.н.з. НОМЕР_2, у своєї власності або оперативному управлінні підтверджується заявою ОСОБА_2 від 12.05.2010 року, яка подана до МТСБУ на відшкодування збитків за страховим полісом, де в п.2 зазначено, що автомобіль «Мерседес 1223», д.н.з НОМЕР_1, належить мешканцю м.Одеса ОСОБА_4 та існує поліс ОСЦПВВНТЗ №ВВ/4161887 терміном дії з 09.11.2007 року по 08.11.2008 року /а.с.7/.
Усі ці обставини позивачем залишені поза своєю увагою, у зв'язку з чим, позов є необґрун-тованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які стягуються, відповідно до ст.88 ЦПК України, тільки у разі задоволення позову.
На підставі ст.ст.21,22,38,41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1187,1188 ЦК України і керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Моторному (транспортному) страховому бюро України у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя І. Ю. Рідник