Провадження № 2-а/1522/1976/12
Справа № 1522/25527/12
29.11.2012 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Турецький О.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, вказуючи на те, що у 2001 році вона переїхала до Ізраїлю і тому на підставі статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»їй була припинена виплата пенсії.
07.10.2009 року Конституційний суд України вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України п. 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV.
На підставі викладеного, позивачка звернулася до управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси із заявою про поновлення виплати пенсії за віком згідно рішення Конституційного суду України від 10.10.2009 року, але отримала відповідь з Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якій було відмовлено в задоволенні її вимог з приводу виплати пенсії за віком з 2001 року.
Посилаючись на викладене, позивачка просить суд зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 та стягнути з управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США.
Сторони в судове засідання не викликались, оскільки справа розглядається в порядку скороченого провадження без присутності сторін відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, заперечення відповідача, суд вважає, що позовні вимоги, щодо яких відкрито провадження у справі, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-ІV (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки Позивачці було відомо про припинення виплати пенсії Управлінням Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю в 2001 році, строк звернення до суду нею пропущено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 №1788-ХII (далі -Закон №1788-ХII) пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.92 Закону № 1788-XII, Управлінням Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Одеси ОСОБА_1 було виплачено пенсію за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16.10.1996 року, а також рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000, закони, правові акти або окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України щодо визнання ст. 92 Закону № 1788-XII неконституційним не було.
Таким чином, дії органів пенсійного забезпечення щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 2001 року на підставі вимог ч.2 ст.92 Закону №1788- XII відповідають нормам закону.
Позивач у своєму позові посилається на вимоги ст. 49, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.03.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), але це є безпідставним, оскільки Позивачу пенсія не призначалась на підставі вимог Закону №1058-ІV.
Згідно ч. 1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 73 Закону №1058-ІV, чітко закріплений перелік видатків, на які дозволяється використовувати кошти Пенсійного фонду. Водночас, ч. 2 ст.73 Закону №1058-IV передбачено, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Таким чином, відповідно до цієї статті забороняється витрачати кошти Пенсійного фонду на відшкодування моральної шкоди заподіяної громадянинові.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі - Постанова Пленуму), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.
Згідно медичного висновку, наданому позивачем, докази причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди не обґрунтовані та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 6-14, 17, 23, 59, 69-71, 99, 122, 137-139, 153-154, 158-163, 186 КАС України, суд, -
Адміністративного позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Постанову суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: О.С.Турецький
29.11.2012