Справа № 1003/18977/12
2/1003/5098/12
Категорія 46
07 грудня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:
головуючого судді - Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що з 29.08.1998 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейне життя не склалося, оскільки вони мають різні характери та погляди на життя , останнім часом вони не можуть знайти спільної мови, між ними постійно виникають сварки та непорозуміння, які призвели до того, що вони припинили шлюбні відносини, проживають окремо, позивач вважає подальше збереження шлюбу неможливим і просить суд шлюб між ними розірвати.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Відповідач позов визнав, щодо розірвання шлюбу не заперечує.
За п.4 ст.174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Так, судом встановлено, що сторони з 29.08.1998 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується копіями свідоцтв про одруження, про народження дитини.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
За ч.3 і ч.4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу.
Згідно ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, подружніх стосунків вони не підтримують, спільного господарства не ведуть, наміру зберігати сім'ю не мають.
З пояснень сторін також встановлено, що питання щодо участі батька в утриманні та вихованні дитини вони вирішать добровільно, майнові спори між сторонами відсутні.
Як передбачено ст..111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя , якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, при наявності бажання обох сторін, суд вважає за недоцільне надавати сторонам строк для примирення, оскільки наведені для цього підстави відсутні, на що було вказано вище в рішенні.
Таким чином, проаналізувавши всі надані докази, суд приходить до висновку, що за даних обставин подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох сторін.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами по справі.
Тобто, судом приймається до уваги визнання позову відповідачем, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу позивач бажає залишити прізвище-Іванченко.
Згідно ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» суд вважає за можливе стягнути з відповідача державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу в органах ДРАЦС в розмірі 17 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 24,56, 110, 111, 112,113 Сімейного Кодексу України, ст.ст.10,60,88, 174, 212-215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 29 серпня 1998 року у відділі РАГС Білоцерківського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 931, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище -ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 держмито на користь держави в розмірі 17 грн. за реєстрацію розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя А. М. Дмитренко