Торезький міський суд Донецької області
Справа № 0549/4083/2012
"04" грудня 2012 р. Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючої -судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Воробйової І.О.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Торезі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про розірвання договору дарування, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про розірвання договору дарування. Свої вимоги мотивувала тим, що 04.07.2012 року приватним нотаріусом посвідчений договір дарування, згідно з яким вона та ОСОБА_6 як власники у рівних частках (по 1/2 частині кожний) подарували ОСОБА_3 частину нежитлової будівлі А, що складає 49/100 частин, загальною площею 333,5кв.м., основною площею 184,5кв.м., розташовану в будинку АДРЕСА_1, яку вони оцінили у сумі 139 068 грн. На даний момент, частина, яка належить їй, не передана в дар ОСОБА_3 Причиною тому стала некоректна поведінка ОСОБА_6, він не дотримався усної домовленості, яка була досягнута між ними. Ініціатором договору дарування був ОСОБА_6, її колишній чоловік, який переконав її в необхідності безоплатної передачі в дар вказаного нежилого приміщення як неподільного. Вона з ОСОБА_3 раніше знайома не була.
Відповідно до ч.4 ст.727 ЦК України вона має право на розірвання договору дарування, так як ОСОБА_3 не отримала від неї ключів для доступу в приміщення; мається факт удаваної угоди з боку ОСОБА_6, оскільки однією з суттєвих особливостей договору дарування є його безоплатність, а будь-яке зустрічне майнове надання (у вигляді речі або права, або звільнення від обов'язку) з боку особи, яка безкоштовно одержує майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Фактично ОСОБА_6 мав намір отримати грошові кошти, про це їй стало відомо від нього, і він зобов'язався їх 1/2 частину передати їй. Тому про цю угоду слід говорити як про удавану угоду. Просить розірвати договір дарування, укладений між нею та відповідачами в частині 1/2 частини, що складає 49/100 частин нежилого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати (а.с.2).
Ухвалою суду від 03.08.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучений приватний нотаріус Торезького нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.30).
09.11.2012 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій відповідачем зазначила тільки ОСОБА_3, додатково до позову вказала, що станом на 16.07.2012 року (момент подачі позову до суду) належна їй частина не була передана у дар відповідачу, що підтверджується договором оренди, тим, що вона з ОСОБА_3 раніше не була знайома і при укладенні угоди дарування ключів їй не передавала, що ініціатором укладення даної угоди був її колишній чоловік, який психологічно на неї впливав у вигляді переконання. ОСОБА_8 говорив, що він проживає в іншому місті, а вона не зможе сама утримувати це приміщення, воно буде руйнуватися, її переконував приміщення подарувати або продати ОСОБА_3 Так як вона перебувала в утрудненому матеріальному становищі, то цим він її примусив до укладення спірної угоди. 04.07.2012 року в день укладення угоди у приміщенні нотаріуса та за сприянням останнього ОСОБА_3 склала та передала їй розписку, в якій вказано, що остання отримала борг у сумі 298520грн., який зобов'язується виплачувати щомісячно до 04.07.2013 року. Аналогічну за змістом розписку отримав ОСОБА_8 Вважає, що на підставі ч.4 ст.727 ЦК України вона має право на розірвання договору дарування, так як: 1) на момент звернення до суду ОСОБА_3 від неї не отримала ключів для доступу в приміщення, 2) в даному випадку має місце факт удаваної угоди, що підтверджується її особистими поясненнями та розпискою. Договір дарування є безвідплатним, а будь-яке майнове зустрічне надання дарувальнику свідчить про відсутність дарування, а ОСОБА_3 у розписці зобов'язалася передати їй гроші, тому ця угода удавана. Просить розірвати договір дарування, укладений між нею та ОСОБА_3 в частині належній їй 1/2 частини «нежилої будівлі..., що складає 49/100 частин загальною площею 333,5кв.м, основною площею 184,5кв.м», розташованої в будинку АДРЕСА_1; стягнути судові витрати, у тому числі про надання правової допомоги (а.с.99,100).
У судовому засіданні спочатку позивач ОСОБА_1 пояснила, що у присутності нотаріуса вона підписала договір дарування ОСОБА_3 своєї частини нежитлової будівлі. Угоду уклали, щоб будівля не розвалилася, її ініціатором був її колишній чоловік ОСОБА_8, який обіцяв гроші покласти на рахунок доньки. Раніше з ОСОБА_3 вона не була знайома, від неї ніяким чином не залежала. З пропозицією укладення угоди на дану будівлю ОСОБА_3 зверталася до її матері, але та їй відмовила, тоді вона звернулася до неї. Вона 10 днів думала про укладення угоди, погодилася. Документи для оформлення угоди готували ОСОБА_3, ОСОБА_6, а вона у м.Шахтарську заказувала експертну оцінку будівлі. Вона розуміла, що угода дарування безвідплатна, але її переконали, що вигідніше оформити угоду дарування.
Нотаріус їм нічого не роз'яснювала, а вона сама питань їй не задавала. Нотаріус надала кожному прочитати договір. Вона (позивач) була у нормальному стані, розуміла значення своїх дій, прочитала договір і підписала його. Нотаріусу про наявність орендарів в спірному приміщенні вона не говорила. З боку ОСОБА_6 на неї здійснювався тиск в усній формі, оскільки майже 2 роки вони ділили майно, і він говорив, що будівля розвалиться. Оформлення договору дарування було дешевше, ніж договору купівлі-продажу (нотаріус це теж підтвердила), тому оформили договір дарування. Після підписання договору нотаріус передала їй оформлений договір, а ОСОБА_3 отримала технічні документи на будівлю, через деякий час вона забрала ключі у орендарів. В кабінеті нотаріуса за сприянням останньої ОСОБА_3 написала розписку про виплату їй суми 298 520 грн. щомісячно до 04.07.2012р.
З моменту укладення договору ОСОБА_3 користується спірною будівлею. Орендатори користувалися приміщенням до 03.08.2012 року. У теперішній час вона передумала укладати договір дарування, просить договір розірвати, оскільки раніше вона не подумала і був психічний тиск з боку ОСОБА_6 До правоохоронних органів у зв'язку з вчиненням тиску на неї при укладанні спірної угоди вона не зверталася. Просила її позовні вимоги задовольнити.
У подальшому надійшла її заява про розгляд справи у її відсутність за участю її представника на підставі наданих суду документів про його повноваження (а.с.98).
Представник позивача ОСОБА_2 дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, пояснив, що, оскільки дар не перейшов обдаровуваній ОСОБА_3, у теперішній час обставини змінилися, на підставі ч.4 ст.724 ЦК України договір дарування від 04.07.2012 року підлягає розірванню. Просив позовні вимоги позивача задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_6 раніше були подружжям, наприкінці травня 2012р. вона зі своїм чоловіком була у них в гостях, і вони запропонували їй у дар нежитлове приміщення, вона погодилася. При цьому в квартирі позивача була її донька. Як виникла розмова про дарування не пам'ятає, вона ініціатором дарування не була. Минув деякий час, позивач приїхала до неї з пропозицією оформити договір дарування своєї частини нежитлової будівлі. Вона погодилася і з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у нотаріуса вони уклали договір дарування нежитлової будівлі, підписали добровільно. При укладанні угоди на позивача тиску не здійснювалося, додатково їй нічого не пропонувалося. Нотаріус давала їм читати договір, роз'яснювала права обох сторін, момент з якого договір набирає чинності, пояснила, що договір дарування є безвідплатним. Ніхто не мав заперечень, усі були в нормальному адекватному стані. Після підписання договору ОСОБА_1 відразу віддала їй документи, ключі від приміщення, ніяких додаткових домовленостей між ними не було. Вона відразу отримала доступ до приміщення, здійснила реєстрацію договору в БТІ, уклала договір з водоканалом, відвідала РЕМ, стала користуватися будівлею, тобто фактично прийняла дар. Жодних претензій ОСОБА_1, ОСОБА_6 не висловлювали. З позивачем вона була раніше знайома, з нею живуть фактично поряд, родинні чи дружні стосунки між ними відсутні. У позові просила відмовити повністю. Потім вона подала заяву від 25.10.2012р., в якій вказала, що вона свої пояснення за позовом, надані у судовому засіданні підтверджує повністю, додатково пояснити нічого не бажає, у суді її інтереси представляє адвокат ОСОБА_4, просила продовжити розгляд справи у її відсутність (а.с.88).
Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що позовні вимоги позивача викладені юридично неграмотно, не зрозуміло, чого хоче позивач. За договором ОСОБА_1 і ОСОБА_6 подарували, а ОСОБА_3 прийняла у дар частину нежитлової будівлі. При укладенні договору дотримані усі вимоги діючого законодавства України. Договір укладений сторонами добровільно. Вимоги позивача про розірвання спірного договору нічим необґрунтовані, доказів про наявність законних підстав про розірвання договору позивачем не надано. Позивач говорить, що ключі від приміщення не віддавала, але ОСОБА_3 з моменту укладення договору дарування користується приміщенням, що було предметом договору, уклала договори з комунальними службами, завезла туди майно, меблі і працює там. Розписка по договору займу, на яку посилається позивач, надана нею вже після початку розгляду по суті, після допиту сторін і не має до предмету позову про розірвання договору ніякого відношення. Підстави для розірвання договору відсутні, тому просив в задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Третя особа приватний нотаріус Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_7 пояснила, що до оформлення спірної угоди до неї приходили ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з питаннями щодо переліку документів, які необхідні для укладання договору. 04.07.2012 року вони прийшли для оформлення договору дарування частини нежилої будівлі, що складає 49/100 частин, що знаходиться у АДРЕСА_1, виразили бажання його укласти, їх особи були встановлені по паспортам. Всі перебували в здоровому розумі, в ясній пам'яті, діяли добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладення договору дарування. Сторони надали усі необхідні документи для укладення угоди, у тому числі копію рішення суду, витяг щодо землі, було оплачено державне мито. Сторонам вона роз'яснила, що договір дарування є безоплатним, вони сказали, що усе розуміють, діють добровільно. Вона їх спитала, чи маються треті особи, що претендують на дане приміщення, орендарі. ОСОБА_1 відповіла, що договір оренди приміщення не діє, припинений. Наявність орендаторів не є перешкодою для укладення угоди; якщо б вони були, виник би обов'язок їх письмово повідомити їх про укладення угоди. Перешкод для укладення та посвідчення угоди не було. Сторонам був наданий час для ознайомлення з договором, вони його прочитали, особисто підписали. Ключі і технічну документацію на подаровану частину нежитлової будівлі (лежала тут же на столі) ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відразу при ній передали ОСОБА_3 (кожний свої). Сумнівів або будь-яких питань при посвідченні угоди не було ні у сторін, ні у неї. Передачі грошей або розмови про їх передачу в її присутності не було. Укладена угода є законною, при її укладенні та посвідченні були дотримані всі вимоги цивільного законодавства. До неї з будь-якими претензіями або питанням після цього ніхто не звертався. Просила позивачу у позовних вимогах відмовити. У подальшому подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.104).
У подальшому представник позивача заявив клопотання та подав письмову заяву про залишення позову без розгляду, клопотання мотивував тим, що позивачем пред'явлений до суду позов в іншому провадженні про визнання спірного договору дарування недійсним. Наслідки залишення позову без розгляду позивачу роз'ясненні та їй зрозумілі (а.с.114).
Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що позивачем були пред'явлені необґрунтовані вимоги, він не заперечує проти залишення позову без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Тому клопотання позивачки підлягає задоволенню, позовну заяву необхідно залишити без розгляду, а позивачці необхідно роз'яснити, що вона після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ч.5 ст.207 ст.209, 210 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про розірвання договору дарування - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1, що вона після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Донецької області через Торезький міський суд. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т. В. Стріжакова