Справа № 119/2148/12
06 грудня 2012 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Дмитрієва Т.М.
при секретарі - Менусмановій А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, а саме: на будинок АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, який залишився після смерті його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги мотивовані тім, що після смерті його батька - ОСОБА_4, залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач є сином померлого і його спадкоємцем, але звернувшись до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок ОСОБА_2 отримав відмову у видачі свідоцтва з підстави відсутності правовстановлюючих документів на спірний будинок. З зазначених підстав позивач просить задовольнити заявлений позов.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направили на адресу суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 21), який за життя придбав житловий будинок за АДРЕСА_1.
Відповідно до виписок із погосподарських книжок, виданих Іллічівською сільською радою Совєтського району АР Крим (а.с. 9-14, 23), у домоволодінні АДРЕСА_1 з 1983 року по день смерті проживав померлий ОСОБА_4 та користувався їм, як своєю власністю.
Згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, яка діяла до затвердження «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб», зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056, реєстрації підлягали лише будинки, розташовані у містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинки у сільській місцевості не було пов'язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації. Тому, відповідно до вимог ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року) померлий ОСОБА_4 набув право власності на спірний будинок з 1983 року, що було визнане компетентним органом влади - Іллічівською сільською радою Совєтського району АР Крим та не потребувало реєстрації в БТІ, оскільки домоволодіння розташоване у сільській місцевості.
Таким чином, з наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_4 за своє життя володів та користувався житловим будинком АДРЕСА_1, його право на цей будинок за його життя ніким не оспорювалося і визнавалося органом місцевого самоврядування - Іллічівською сільською радою. Відсутність у нього документів про право власності на житловий будинок відповідно до вимог законодавства, чинного з 1963 року і далі до моменту його смерті, не можна визнати відсутністю у нього права власника на житловий будинок.
Крім того, застосовуючи до спірних правовідносин, у частині набуття права власності ОСОБА_4, положень законодавства, яке було чинне на момент повної сплати вартості будинку, суд дійшов висновку, що він набув право власності на спірний будинок ще у 1983 році, яке було визнано компетентним органом - Іллічівськю сільською радою Совєтського району АР Крим, та за час його життя ніким не було оспорене та згідно до положень чинного законодавства не потребувало реєстрації в БТІ, оскільки домоволодіння розташоване у сільській місцевості.
Після смерті ОСОБА_4, позивач фактично прийняв спадщину у вигляді спірного будинку, у зв'язку з чим, звернувся до Совєтської ДНК АР Крим із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого, зазначеною нотаріальною конторою була зареєстрована спадкова справа до майна ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину на вищезазначений будинок позивач не отримав у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позивач є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с. 17) та його спадкоємцем першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України. При цьому, 06 серпня 2012 року державним нотаріусом Совєтської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок з підстави відсутності правовстановлюючих документів на нього (а.с. 15).
Частинами 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину, при цьому незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини, яким відповідно до ст. 1220 зазначеного Кодексу є день смерті спадкодавця.
Згідно роз'яснень, що містить п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленим цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину у судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
За таких обставин, оскільки позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, інші особи своїх прав на спадщину не заявили, то є підстави для визнання за позивачем права власності на будинок АДРЕСА_1.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу, беручи до уваги, що відповідачі безпосередньо права позивача не порушували, вважає за можливе не стягувати на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 57, 158 ч. 2, 174 ч. 4, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Іллічівської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Совєтського районного суду АР Крим Т.М.Дмитрієв