29 червня 2006 р.
№ 40/721
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
приватного підприємства “Валент і Ч» (далі Підприємство)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
20.03.06
у справі
№ 40/721
господарського суду
міста Києва
за позовом
Підприємства
до
товариства з обмеженою відповідальністю “Форсан-Україна» (далі Товариство),
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору
товариство з обмеженою відповідальністю “Комплект-Юніверс» (далі ТОВ “Комплект-Юніверс»),
про
визнання права власності
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
не з'явилися;
- відповідача:
Зелінський Д.С. (за дов. № 2 від 06.02.06)
- у судовому засіданні 15.06.06, 29.06.06;
- третьої особи:
Тарасенко Т.П. (за дов. № 4878 від 01.11.05)
- у судовому засіданні 15.06.06, 29.06.06.
Ухвалою від 29.05.06 Вищого господарського суду України касаційна скарга Підприємства б/н від 25.04.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 15.06.06. Вказаною ухвалою Товариство та ТОВ “Комплект-Юніверс» було зобов'язано надати відзиви на касаційну скаргу Підприємства через канцелярію Вищого господарського суду України до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи, що на час розгляду справи у судовому засіданні 15.06.06 вимоги ухвали суду у частині надання відзивів на касаційну скаргу виконано не було, а також те, що представник скаржника у судове засідання не з'явився, ухвалою від 15.06.06 колегія суддів Вищого господарського суду України відклала розгляд справи на 29.06.06.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлені на початку судового засідання 29.06.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 29.06.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 07.12.05 господарського суду міста Києва (суддя Смірнова Л.Г.) задоволено заяву Підприємства про забезпечення позову.
Накладено арешт на нежилі будинки літ."А" загальною площею 1 103,20 кв.м. та літ."Б" загальною площею 147,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Нововокзальна, 65, що належать Підприємству, та передано ці нежилі будинки на зберігання директору Підприємства Конопленку С.В.
Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що додані до позовної заяви та заяви про забезпечення позову Підприємства матеріали свідчать, що відчуження Товариством спірних нежилих будинків зробить неможливим виконання рішення господарського суду в частині усунення перешкод у здійсненні права власності ними.
Постановою від 20.03.06 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Капацин Н.В., суддів -Данилова Т.Б., Студенець В.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Комплект-Юніверс" задоволено частково.
Ухвалу від 07.12.05 господарського суду міста Києва змінено, пункт 2 резолютивної частини якої викладено у наступній редакції:
"накласти арешт на нежилі будинки літ."А" загальною площею 1 103,20 кв.м. та літ."Б" загальною площею 147,50 кв.м., розташовані в м.Києві по вул.Нововокзальна, 65".
При винесенні постанови апеляційний суд виходив з того, що предметом даного спору є визнання за Підприємством права власності на нежилі будинки по вул.Нововокзальній, 65, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав до прийняття рішення по даному спору вказувати в резолютивній частині ухвали від 07.12.05 про те, що приміщення належать Підприємству. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ст. 67 Господарського процесуального кодексу України в частині накладення арешту на майно не передбачає передачі арештованого майна на відповідне зберігання.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 20.03.06 Київського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду по суті позовних вимог.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав у господарського суду міста Києва на зазначення в ухвалі про належність спірного приміщення Підприємству суперечать ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України.
Крім того, скаржник посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження".
У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Комплект-Юніверс" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить в задоволенні касаційної скарги Підприємства відмовити, а провадження у справі припинити.
Заслухавши пояснення представників Товариства та ТОВ "Комплект-Юніверс", суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З правового аналізу матеріалів справи вбачається, що 06.12.05 Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання права власності за Підприємством на нежитлові будинки літ."А" та літ."Б", розташовані за адресою: м.Київ, вул.Нововокзальна, 65, посилаючись на те, що вказані будівлі воно придбало за договором купівлі-продажу від 25.11.05, укладеним з Товариством, проте останнє ухиляється від повного виселення із спірних нежитлових будинків та чинить перешкоди у користуванні приміщеннями вважаючи, що договір купівлі-продажу від 25.11.05 укладений не уповноваженою особою.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в заяві про забезпечення позову Підприємство вказало, що Товариство та ТОВ "Комплект-Юніверс" складають протоколи зборів учасників Товариства про обмеження прав генерального директора Товариства Дерев'яненко К.І. представляти інтереси Товариства, а дії Товариства і ТОВ "Комплект-Юніверс" свідчать, що вони можуть незаконно розпоряджатися спірними приміщеннями.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд має підстави для вжиття заходів до забезпечення позову, визначених ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України вимогою застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти є належність даного майна відповідачу.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ухвала суду про забезпечення позову є підставою для державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову у справі місцевий господарський суд правомірно наклав арешт на спірні нежилі будинки, допустивши, проте, помилки в резолютивній частині вказаної ухвали, які підставно були виправлені постановою апеляційного господарського суду.
Зокрема, є обґрунтованим висновок апеляційного суду, що у суду першої інстанції не було правових підстав до прийняття рішення по даному спору вказувати в резолютивній частині ухвали від 07.12.05 про те, що приміщення належать Підприємству, оскільки предметом даного спору є, власне, визнання за Підприємством права власності на нежилі будинки.
Також, є підставною вказівка апеляційного суду про те, що оскільки ст. 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачає передачі арештованого майна на відповідне зберігання, то місцевий суд помилково в ухвалі від 07.12.05 вказав про передачу спірних нежилих будинків на зберігання директору Підприємства Конопленку С.В.
Щодо посилань скаржника на порушення апеляційним господарським судом ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", то колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а отже цей Закон діє щодо обмеженого кола правовідносин, які складаються саме під час виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про неможливість застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" в порядку застосування заходів до забезпечення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанцій було в повному обсязі досліджено обставини щодо застосування судом першої інстанції заходів до забезпечення позову, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу приватного підприємства “Валент і Ч» б/н від 25.04.06 залишити без задоволення.
Постанову від 20.03.06 Київського апеляційного господарського суду по справі № 40/721 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
І.Ходаківська